Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 86. 1908.djvu/87

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

інститута враз із його друкарнею. Участь Коритка в тім підприємстві, не вважаючи вже на згадану денунціяцію, не була на стілько вияснена, щоб його зараз же арештовано, та се стало ся незадовго опісля. Під датою 25 серпня 1834 р. єсть у архіві мінїстерства внутр. справ у Віднї реляція президента львівської ґубернїї бар. Кріґа до мінїстра полїції Седльнїцкого, що молоді люди Август Бєльовский, Еміль Коритко і Йосиф Добжаньский „zum strafgerichtlichen Verfahren mit Verhaften geeignet befunden“.

Арештованє в полїтичних справах було тодї дїлом дуже марудним, бо потягало за собою довгий слїдчий арешт і нераз іще довше увязненє до декрету. Слїдчий арешт Коритка і його товаришів не був виємком від того правила, бо аж у лютім 1835 р. справа була настілько вияснена, що дня 5 марта з президії ґуберніяльної у Львові міг вийти реферат про наслїдки слїдства, з якого тут подаємо головну основу. Обвинуваченими за державну зраду являють ся три молоді люди, Еміль Коритко, Йосиф Добженцкий і Ян Шиманьский, а основою обвинуваченя являють ся поперед усього листи, з яких реферат наводить ось які уступі. Із листу якогось Дунєцкого до Коритка із дня 31 липня 1833 р. цитуєть ся уступ: „Коли маєш менї дати які порученя, то можеш прислати їх менї зовсїм безпечно найблизшою почтою через Станїславів до Гостова. Знаю, що маєте про мене лиху опінїю, та все таки можете настілько завірити менї, що не попсую вам нїчого, і скілько позволять менї мої здібности, бажаю допомогти вам. Тож звірте ся менї з тим, що вважаєте корисним для загального добра, а я постараю ся по змозі сповнити ваші бажаня. В усякій разї полишаю ся в сїй околицї, доки не збере ся станїславівська ґімназія, а тодї буду старати ся позавязувати знайомства відповідно до одержаних інструкцій“.

В листї того ж самого Дунєцкого до Кордашевского було писано: „Здасть ся менї, що сего досить, щоб оправдати мене перед нашим товариством. Не повинен ти таїти передо мною нїчого, що менї треба знати, аби я міг дїлати так, щоб причинити ся як найбільше до добра нашої нації. Прошу тебе, хочу щоб ти знав усе, що пише менї Еміль, і бажаю мати твою згоду в кождім висшім запорядженю“.

В листї Добженцкого невідомо до кого писанім містило ся у вступі порученє Коритка, як чоловіка однакових переконань, і далї писало ся ось що: „Познайомите ся особисто близше; зійдете ся тїснїйше на тій цїли, якої осягненю присвячене наше