бутє. Я одержав твій лист, у якому ти пишеш, що будучий рік проведеш у Кракові або на Буковинї. Роздумай, коли познайомиш ся близше з Коритком, чи не було б кориснїйше і для тебе і для Львова провести той рік у Львові, а не де инде. Бо що до тебе, то ти скрізь будеш такий сам, але розваж річ загальну; вибери те, що для тебе дав просторе поле до дїланя. Поздоров сердечно Брика. Дорогі хлопцї, елєктрізуйте своїм духом усе, що можете. А propos, щоб знайти побут у Львові, міг би ти для виду записати ся на теольоґію; я зроблю се без сумнїву приступаючи до Тарнівської діецезії, коли не покину Галичини. Бо духовний стан у наших часах із многих поглядів подав найбільше нагоди зближати ся з усїми верствами і впливати на них успішно“.
На основі сих листових зізнань референт доходить до переконаня, що маєть ся дїло з дїйсним істнованєм тайного товариства з полїтичною метою — спеціально для оброблювана шкільної молодїжи і простого люду. На сїй підставі були арештовані Коритко, Добженцкий і Шиманьский у Львові, а Дунєцкий у Віднї.
При переслуханю Коритко рішучо заперечив свій удїл у якім будь тайнім товаристві небезпечнім для держави, і толкував цитований уступ із листу Дунвцкого тим, що був у них намір написати статистичний огляд Галичини при участи кількох товаришів, які і поза тим мали впливати на молодїж, розбуджуючи в нїй словом і приміром замилуванє до науки. Дунєцкий потвердив Коритвове зізнанє що до статистичного огляду. До сеї спілки мали пристати ще Август Бєльовский, Олександер Борковский, студенти Паулї, Заревич, Якубович і Федорович. Їх взивано до участи, але вони так само як і Бардашевский відмовили ся від тої участи.
Дирекція поліції, як бачимо з дальшого реферату, дуже добре розуміла, що обвинувачені не говорили повної правди і мали мету зовсїм иншу, нїж виданє якоїсь статистичної книжки. Зізнаня Коритка і инших не усунули підозріня, що було якесь тайне товариство, та хоча се не підлягало в їх очах нїякому сумнївови, то про те не було нїякого конкретнїшого доказу. Деякий зворот у слїдстві зробило зізнанє Добженцкого про зміст листу із 17 лютого 1833 р. Добженцкий оповів ось що: „Одного дня минулого рову, пробуваючи тодї у домі ґр. Вінкентія Тишкевича, як домашнїй учитель, він здибав ся у вузкій вулицї біля дому ґрафа сам на сам з Емілем Коритком і мав із ним розмову
