нїяльної презідії оповістку, що Еміль Коритко умер дня 31 сїчня в Люблянї“. Він умер на своїй кватирі в новім міськім касинї, де займав одну кімнату обік свойого товариша Городиньского, який разом із дром Прешерном був невідступно при нїм аж до його останньої хвилї. Його найновійший біоґраф Іван Пріятель підносить його органїзаційну силу, що вміла громадити довкола себе людий і мала вплив також на Станка Враза, з яким Коритко був у кореспонденції.
Головною памяткою лїтературного характеру, яку полишив по собі Еміль Коритко, єсть його збірка „Slovénske pésmi krajinskiga naróda“, якої перший випуск вийшов у Люблянї 1839 р. невеличкою книжечкою формату малої 8°, 136 ст. тексту з показником змісту (Kasalo) па двох ненумерованих сторонах і з кінцевою заміткою (Opómba) на третїй ненумерованій сторінцї, в якій сказано, що передмова буде додана до другого тома, а тут зазначуєть ся лише, що піснї зібрав Еміль Коритко. Із сього видно, що сей перший томик побачив світ аж по смерти його впорядника.
Другий том виданий у тій же Люблянї і тим же самим накладом люблянського книгаря Йосифа Бласнїка, обіймав 142 стор. тексту, не мав заповідженої передмови, а на кінцї подано зміст на двох ненумерованих сторінках. Четвертий і пятий томики вийшли в Люблянї тим самим накладом в 1841 р. Передмови анї кінцевої уваги нема в жаднім із тих томів.
Зміст кождого томика мішаний, якогось одноцїльного пляну цїлого виданя не видно. В першім томику маємо на початку три весїльні піснї з невідомої місцевости і дві весїльні піснї із села Метлїки. Далї йде шість колядних пісень без означеня місцевости, потім одна пісня при хрестинах, далї маленька пісенька новорічна із Рибнїка, далї пісня про пташине весїлє, далї 62 короткі пісеньки, переважно чотиростихи, в тім числї одначе кілька двостихів і кілька приспівок із шістьох рядків. На ст. 37—38 маємо інтересну пісню „Kaj je ljubésin“, у якій схарактеризовано радости і прикрости любови. На ст. 39—41 маємо дві піснї в одного села Васвава, де характеризуєть ся в одній парубок, а в другій дївчина закохані одно в одного. На ст. 47 подана пісня про шинкарку в порівнаню з пташкою, далї йдуть
