до друкаря Бласнїка з просьбою, щоб узяв наклад його збірки. У своїм листї Коритко обіцюв Бласнїкови постачити 5 випусків словінських народнїх пісень. Бласнїк очевидно приняв пропозицію Коритка і друк мусїв піти досить швидко, коли вірити наведеним висше словам Кольберґа, що Коритко не тілько зредаґував перший томик, але зробив також його коректуру.
Тим часом у груднї Коритко захорував небезпечно на катарально-ревматичну лихорадку, і хоча в сїчнї 1839 р. йому стало трохи лекше, то все таки при кінцї сїчня хороба погіршила ся сильно і дня 31 сїчня 1839 р. о годинї 9 вечором урвала ся нитка його молодого, несповна 26-лїтного житя.
Весь час свойого побуту в Люблянї Коритко думав про можливість амнестії і поворот до Галичини. Ще в падолистї 1838 р. його отець Станїслав внїс до цїсарської канцелярії просьбу о уласкавлене його сина. Мінїстер Седльнїцкий зажадав від галицьких властий інформацій, чи може відіслати Коритка назад до Галичини. Львівська ґубернїя відповіла, що батько Коритка ще в жовтнї 1838 р. був на авдієнції у архикнязя Фердинанда, ґубернатора Галичини; із доходжень виказало ся, що Станїслав Коритко чоловік льояльний, нїколи не укривав польських утїкачів, що він поважаний власник маєтности Жежава вартости до 8000 зл. і має ще малу посїлість Рожанівку в тім самім Чортківськім окрузї. Його 25-лїтнїй син Еміль не має жадного власного маєтку. Ґубернїяльний президент бр. Кріґ, відповідаючи на запит Седльнїцкого, признав можливим прихилити ся до просьби Коритка з додатком, що в такім разі треба б дозволити поворот також Городиньскому, хоч більше обтяженому, за те менше інтелїґентному і менше небезпечному. Архикнязь Фердинанд згодив ся на те, щоб Кориткови позволити на поворот з огляду на його шановного батька і з огляду на синове добре і спокійне поведенє в Люблянї. Седльнїцкий прилучив ся до ореченя архикнязя, але додав, що батько повинен зложити кавцію за сина, „бо, як писав, коли син маєтково залежний від батька, міг би знов кинути ся в якісь самовільні і небезпечні авантури“. Отак конкомітовану просьбу Седльнїцкий у початку сїчня 1839 р. предложив цїсарю. Прихильне рішенє запало 10 сїчня. Та про те Коритко не дочекав тої хвилї, щоб йому доручено цїсарське уласкавленє. Дня 19 лютого 1839 Седльнїцкий заявив цїсарю: „Того самого дня, коли рішене Вашого Величества на просьбу Станїслава Коритка що до помилуваня його сина мало бути доручене тому синови, одержав я від ілїрської ґубер-
