родні маси — проти устрою шляхетського, що й тут став коренитись і розповсюжуватись, вдруге — на очах істориї нашої — маси пробують запровадити лад громадський, відповідний своїм жаданям, своїм ідеалам рівноправности і автономії.
Я вийшов за границї хронологичні свого курсу, щоб показати, як тїсно й нерозривно сполучені між собою всї периоди істориї Руси, як одні й тіж змаганя народні, одна й таж головна ідея переходить через увесь той ряд віків, в так одмінних полїтичних і культурних обставинах. Тільки з зазначеної точки нам ясно визначить ся ся єдність, сей звязок і заступить механичне сполученє окремих периодів. Народ, маса народня, звязує їх в одну цїлість, і єсть і повинний бути альґою і омегою історичної розвідки. Він — з своїми ідеалами й змаганнями, з своєю боротьбою, поспіхом і помилками — єсть єдиний герой істориї. Зрозуміти єго стан економичний, культурний, духовий, єго пригоди, єго бажання й ідеали — єсть мета нашої істориї. Полїтично-громадський устрій звичайно не відповідав тим ідеалам. Свій чи чужий, він нїколи, чи майже нїколи, не був витворений відповідно ним, і громада з урядом стояли один проти одного не тільки в период давнїй. Устрій державний по всї часи цїкавий нам переважно тим, о скільки він впливав на стан народа, о скільки сам підупадав впливу громади й о скільки відповідав її бажанням і змаганням. І культура, що розвиваєть ся в верхніх верствах народа, цїкава нам головним чином не так сама в собі, як тим, що відбиваєть ся в її загально-народнього.
Відповідно цїм принципам і в давнїй нашій істориї ми завше повинні мати своєю виходною точкою народню масу. Правда, ми мало маємо відомостей про народ, однако се не перешкажає єму бути тою головною вісю, з якою ми повинні координувати свої вислїди. Студиюючи полїтично-державний устрій, ми, скільки можемо, повинні вияснити собі питання, в якій мірі він був дїлом самого народа, чи виріс він на грунтї народнім, чи звідкись був перенесений чи накинений. Вияснити, о скільки відповідав він потребам народним і яке значінє й вплив мав на народню масу. Вислїдити по змозї участь народа в полїтичнім житю і єго відносини до полїтичних обставин. Се будуть головнїйші точки, до яких мають вести наші студиї. Зверхня полїтична істория буде нам тільки стежкою до розуміння внутрішньої, а в сїй останнїй, скільки можливо, ми повинні вислїжувати те, що належить безпосереднє до народа. Подобно тому — і в сфері культурній.
Звичайно, там, де джерела дають материял дуже бідний, мусимо задовольнятись тим, що можна знати, коли не можемо знати
