лись і Запорожцї — одні на Пересипі, инчі — де тепер хуторі Нерубайські та Усатові. Взагалї автор, як і личить об'єктивному історику Новоросиї, підкреслює той безперечний факт, що околицї Одеси та й взагалї Новоросию залюднили переважно Українцї. Але сих мешканцїв Хаджибейських спіткала недоля: багато мусїли кинути заселене місце; „коли уряд, каже д. Яковлєв, розпочав в ново надбанних землях кольонїзацию заграничну та з вибору Нїмцїв широко вимежував найкращі ґрунти; між инчого в околицях Одеси багато сих ґрунтів були вже почасти залюднені і оброблені вільними мешканцями, що на жаль не забезпечили свої займанщини юридично і через те мусїли покинути їх приходцям, що стояли під особливою опікою і тїшились надзвичайними привилеями; і руським мешканцям прийшлось займати менш здатні ґрунти, або осїдати на маєтностях, що щедрою рукою роздано було ріжним війсковим та адмінїстрацийним урядникам“ (стор. 16).
Р. 1789 Хаджибей опанувала Росия. Автор розповідає про заходи урядові коло сего міста — будівлї, залюдненє, торговлю. На останку каже про ролю росийських війск в житю Хаджибея, і закінчує свою розправу такими словами:
„Трудно було заховати справедливі відносини і форми в припадковому натовпі ріжноллемінного люду, більшість якого дивилась на перебуванє своє в новому містї, як на дочасне, бо прийшло тільки спробувати щастя, а потім зараз же перейти в більш упорядковані місця, — в містї, загальний вид якого давав з себе не то війсковий стан, не то великий ярмарок, де не було ще і одної постійної церкви, де навіть жінки були чимсь рідким, але де вже доволї було шинків з дешевою горілкою — а такою була і Одеса до запроваження в нїй першого маґістрата“.
Переходимо до працї проф. Маркевича. Праця совісна, і Одесити з великим інтересом прочитають сей твір, що й про науку стає доволї таки коштовним придбаннєм. Автор взяв ся вистежити і з'ясувати низку таких питань, що до него або зовсїм не здіймано вченими, або про їх було говорено тілько між инчим; на більшість таких запитань він відповів доволї вдатно. Треба зауважити, що д. Маркевич картину минулого життя попередника м. Одеси мусїв складати з вельми убогих жерел, а часом мусїв инде ужити самих тільки гадок, як про се і сам він каже на стор. 49.
На жаль д. Маркевич, перенявшись думкою, що м. Качибей в старовину був не там, де звичайно єго показують, себ то не там,
