затвердили своє право і в кольонїї свого Качибея приднїстрянського — в Качибеї „Чорноморськім“. Імя митрополїї перейшло і на новоселицю. Ще ранїйш, заким отся новоселиця перейшла до Язловецьких, вона зробила ся містом.
Автор обережно висловлює свою думку, називає єї домислом, але уважає єї більш певною, нїж думка польского історика Марияна Дубєцького, що нїби Качибей осадив якийсь Коцюб Якушинський.
На мою думку обидві гадки мають мало певного.
Місто, що розкинуло ся на похилї Жевахової гори до Хаджибейського лиману, через який час стало страчувати своє портове значіннє через те, що з'явив ся пересип між морем та хаджибейським лиманом. Місто, рушаючи потроху на південний захід сонця, на сам кінець повинно було спинити ся по березї біля Хаджибейської затоки верстов за три від старого міста, з яким усе таки єго звязували слободи, хоча й недуже густі. Тепер вже, щоб вказати судам, де новий порт, треба було постановити маяк, а такого маяка, каже автор, зручнїйш за все було збудувати на горі, що панувала над затокою, і ближча до моря, нїж Жевахова гора. Будівля маяка, як думає автор, потягла за собою переселеннє з Пересипа на сегочасний Одеський похил. А се ще більш шкодило значінню попереднього Качибея.
Таким чином на Одеській повишенности зросла слобода і отсю то слободу з портом король Владислав III. р. 1442 віддав держати до життя одному з Бучацьких: а попереднїй Качибей дістав ся Язловецьким, що уже володїли і Очаковом. З початку XVI в. Качибей був уже під Татарами, але з того часу від його віддїлив ся Качибеїв маяк (і сельце біля него), що все ще належав до литовсько-руського князївства. Доказ на се автор бачить в умові короля Жигмонта I з ханом Сагиб-Гіреєм р. 1540, де згадують ся Качибей та Качибеїв маяк, яко два самостійних пункти. Д. Маркевич запевняє, що з початку XVI в. Одеська територия розпалась: східня її частина з Качибеєм дісталась Татарам; західня-ж з Качибеєвим маяком зісталась за Литвою. Татарський Качибей в половинї XVI в. задержав ще вагу значного центра соляної здобичі та торгу, але під кінець того віку він перестав бути портом, а потім і фортеца єго зруйнувалась, і став він Кочибеєвим городищем. Щож до польского Качибея (Качибеєвого маяка), так Річ-Посполита втратила єго в кінцї XVI або з початком XVII в. укупі з иншими своїми землями біля Чорного моря. Сей Качибей зробив ся простим татарським селом й істнував в XVII і BVIII в., як се знати з вісток московського гонця Айтемирова, що прожив у Криму з 1692
