Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том IV (1894).djvu/157

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

по 1695 р.; знати се і з карт XVII та XVIII в. (Сайсона сина, Ван-Келена і инш.)

В XVIII в., коли теперішня околиця Одеси (тодї Едісан) була вже доволї залюднена, татарське село Качибей стало значним торговим пунктом, а коли Турки р. 1764 збудували фортецу, то й війсковим. Нова фортеця, що Турки назвали Ені-Дуня, небавом втратила свою назву і задержала попереднє — міста Качибея, або як вимовляють Турки — Гаджибея (Хаджибея).

Околицї сеї фортеци р. 1769 за час війни з Росиєю були вельми зруйновані Запорожцями полковника Семена Галицького, що подав у Кіш цїкаві відомости про свої справи, а р. 1774 росийське війско під урядом князя Прозоровського укупі з Запорожцями кошового Калнишевського захожувались підбити Гаджибей, але удачі не було.

А проте р. 1774 Гаджибей таки підбило московське війско укупі з Запорожцями, та небавом по Кучук-Кайнарджийській умові Гаджибей знов зістав ся під Турками.

Автор в подробицях описує плян Гаджибея в XVIII в.; подає звістки про мешканцїв. Татар та Турок, опріч залоги, було небагато, кілька сотень. Тут навіть не було мабуть і мечети. Окрім Татар та Турок в Гаджибеї жили Греки, Волохи та инші східні християни — турецькі підданцї; були ще — жиди та караїми. Сюди наїздили польські, і „навіть може бути“, каже автор, і „західно-европейські крамарі“. Жило тут небагато і „русскихъ“. Автор думає, що отсї „русскіе“ переважно були утїкачі з українських земель Речи-Посполитої або і Росийської Держави, але „могли бути“ і Москалї.

По переказам, так частина Запорожцїв, по зруйнованню Сїчи, перейшла до Тілігула, а звідтіля до теперішньої Одеси, де і осїла ся попереду на Карантинній балцї, а потім на Пересипі.

„Русскі“ переселенцї рідко приходили сюди з сїмєю, більшість їх були люди нежонатї і уже тут шукали вони собі жінок „де і як Бог пошле, не гидуючи і нехрещеними“. Багато жило невінчаними, бо нїкому було вінчати, бракувало православного духовенсьтва.

Місцевий торг був незначний. В край з Гаджибею і єго околиць головним чином вивозили сіль та рибу. Що року з України по сіль чумаки йшли до Гаджибею. До р. 1775 сюди-ж по рибу, сіль, хлїб, масло та смухи приходили і Запорожцї.

Геть значнїйший був транзитний торг Гаджибея: єго вивіз до Туреччини та привіз з неї. Через Гаджибей вивозили до Туреччини