Висловивши, що про „історика сегочасної Одеси байдуже усї догадки та гіпотези учених про те, чи істнувала, чи не істнувала в давнину еллинська кольонїя там, де тепер Одеса (як то доводять декотрі на основі находок в місцевости Одеси), д. Надлєр приступає до Хаджибея, „істория котрого, як він певно спостерегає, безпосередне та тїсно звязана з істориєю Одеси“ (11). Автор справедливо не вважає на думку польських письменників, що кажуть нїби Хаджибей чи Кацюбей осадив шляхтич литовський Коцюба Якушинський (11.) і каже: „чи не буде простїйше думати, що Кацюбей осадили Татари?“ (12). Звісно, що така думка доволї певна, але авторови годилось би додати, що висловлено єї геть далеко поперед него, і висловили її польські письменники XVI в. Сарницький та Стрийковський.
В XVI в. Качибей був вже під Татарами, хоча и невідомо запевне, коли властиво він перейшов до них, а потім до Турок, що збудували тут р. 1764 фортецу, певнїйше замок, або форт. Поблизу останнього притулилось татарське село. Життя тогочасного Хаджибея, як каже автор, „визначало ся стурбованим, наполовину кочевим характером“ (13). Найпаче-ж не гаразд було зимою в Хаджибеї, коли нї одне судно не відважувалось зайти до затоки, зовсїм не захищеної від вітрів: північного, північно-східного і західного. А прецїнь же не тільки зимою, але і впродовж цїлого року торг в Хаджибею не визначав ся жвавим рухом. „Небагато шкіперів, що відважувались провідувати не гостинні береги Чорного моря“, каже автор, „занадто неохоче завертали до Хаджибея“ (13). Отже д. Маркевич, навпаки, повідає що инче. В своїй працї „Городъ Хаджибей или Качибей“ проф. Маркевич доводить (і на нашу думку — доводить впевняючи), що торг Хаджибея по морю, привіз з Туреччини і вивіз туди, стояв доволї значно.
Татарські мешканцї, що „гнїздили ся під захистом турецького замка“ (14) переважно розвозили товар. Але не саміж тілько Татари жили в Хаджибею: „побіч з ними з давних давен уже почали селити ся і „русскіе“ (14), що приходили з польської та росийської України і навіть з Московщини“ (14). Таких переселенцїв більше прибувало, після зруйнованя Сїчи, коли частина Запорожцїв („старих(!) синів вільної Сїчи“) „з дозволу турецького паши оселила ся то на Перекопі, то по балках, що впадали в Хаджибейський лиман“ (14). Переселенцї осїдали переважно хуторами навкруги Хаджибея і тут займались хлїборобством.
