людність осїлу та розвинути тут — скільки спроможно, скотарство, рибальство і хлїборобство (див. Вольности запорож. Козаковъ, Еварницького, стор. 21).
Погляд автора на кольонїзацию степів чужинцями теж здаєть ся нам непевним. „Хоч би що там не казали прихильники строгої засади национальної, каже проф. Надлєр „але кольонїї чужинцїв у Новоросиї своє дїло зробила“. — Певна річ, що вони своє дїло зробили, але чи з того дїла стала ся певна користь, як запевняє автор, тому краю, що їх приняв до себе, се ще річ геть непевна! По думцї проф. Надлєра, кольонїї чужинцїв „були трохи чи не першими піонєрами культури в нашому краю; вони зробили перший рух до розвитку хлїборобства“ (8). Чи дїйсне воно так було? Новоросия — певна річ — геть би більш надбала собі культури, колиб переселенцям українським уряд надїлив був хоч частину тих привилеїв і ріжноманїтної запомоги, якими він надїляв тодї переселенцїв чужоземних.
Не можна також згодити ся з автором, що уряд росийский піклуючись про „люблених дїтий“ своїх: Катеринослав, Херсон і Миколаїв, мало уважав на Одесу. Нам не треба наводити фактів, що нївечать таку думку; бо трохи низше, сам автор подає їх. Напр. на стор. 23 він каже, що уряд видав трохи що не два мілїони рублїв на споряженнє в Одесї порта і адміралтейства, та на будівлю казарм і маґазинів. Хибаж видати таку, як і сам автор каже, значну суму грошей — не значить уважати на місто, що тілько що засновувало ся? На стор. 26 проф. Надлєр каже, що уряд піклував ся, щоб швидче місточко Хаджибей зробити містом. Значить уряд звертав не малу увагу на сей самий Хаджибей. На стор. 31 — вказавши на здобутки народної переписи, що була зроблена будівником Одеси, адміралом де Рібасом, в 1795 р., проф. Надлєр каже між иншим: „уряд повинен був запомогати людности, а перш за все потурбуватись, щоб торг розвив ся вільно, бо він є головне джерело життя людности. Дїйсне уряд запомагав містови, бо принаймнї видавав великі гроші на будівлю порта; доволї щедро роздавав значні кошти на запомогу еміґрантів та поселенцїв, на будівлю церков, громадських і навіть приватних будинків; також уряд брав на себе инчі заходи, що сприяли розвитку міста“. Отже отсї слова автора зовсїм нївечать попередний єго погляд на відносини уряду до Одеси. Справдї, коли царював Павло I, то Одеса на якийсь час збулась ласкавої запомоги висшого уряду, про се і сам автор каже напр. на стор. 40.
