З усего житя Шевченка найменше відомий нам єго дитинний вік, вік першого формуловання душі, серця, вдачи, хисту і сьвітогляду поети. Певного, достеменного материялу житєписного за сей вік вельми мало. Материялом про сей вік треба брати перш завсе згаданий вгорі автобіографичний лист поети та споминки єго, порозкладувані в єго віршах, та в повістях, що писані мовою росийського; нарештї де-що в споминок родичів і знаємих нашого кобзаря. На превеликий жаль усї ті споминки короткі, часом невиразні, часом збивчиві, а інде і непевні. Скілько богатий материял про останні роки житя Тараса Григоровича, стілько, кажу я, він убогий про єго дитинний і парубочий вік. Сам Шевченко не любив розповідати про своє житє, каже Костомаров,[1] а коли що й говорив, так завжди не договорюючи до кінця. І. Чужбинський[2] додає, що Шевченко не любив висловлювати ся, і в загалї, каже, в єму знати було скритість.
Вистежимо-ж усе, що доси відомо нам про дитинний вік Шевченка. З того, що батьки Шевченка були крепаками — легко вже тямити, яке вони провадили житє, які у їх були материяльні обставини і достатки. Коли майже усї крепаки того часу (а то був, певна річ, чи не найгірший час крепацтва!), найпаче по Українї правобережній, жили убого, злиденно, роблячи з ранку до вечера не на себе, а на панів, так з якої-ж причини Тарасові батьки жили-б не вбого, не злиденно! Дїйсне жили вони тяжко; хата їх в Кирилївцї була убога, стара з почорнїлою соломяною кришею.[3] В тій хатї, опріч батьків, жило шестеро дїтей: три хлопцї і три дївчинї та все сама малеча; на цїлу таку велику семю один робітник — дбаха батько, тай той щодня на панщинї. Старийшому з дїтей (р. 1822) ішов 15 рік, а найменше було на першому роцї. Очевидно, що з дїтей ще не могло бути нї працї, нї запомоги, а годовати їх треба було. Тож нема нїчого незвичайного і зовсїм певне, коли поета, згадуючи батьківську хату, каже:
…„там неволя,
Робота тяжкая. Нїколи
І помолитись не дають.“[4]
Нужда та праця були в хатї батьків Шевченка такі великі, що він рівняє хату до пекла. Панщина забирала увесь час і через те, натуральна річ, — Тарас, як і інчі малі єго брати і сестри, зростав без догляду. Кому було доглядати єго? Неня що дня да панщинї, та опріч
- ↑ Кобзарь 1876 р. VII.
- ↑ Русское Слово. СПб. 1861.
- ↑ Поэмы, повѣсти и разказы Т. Г. Шевченка, Кіевъ 1888 г. Княгиня 661.
- ↑ Правда 1870 стор. 126.
