тини, а вмре мати, дитина кругом сиротина. А таких круглих сиріт лишило ся на руках Тарасового батька аж пять: Микита на 12, Тарас на 9-му, Ірина на 8-му, Мария на 4-му, Осип на другому роцї. Батько, єдиний дбаха коло такої дрібноти, обтяжений панщиною, лишив ся зовсім безпомощен; нї за дїтьми, нї за хатою, нї за жіночою господаркою нїкому було глядїти: старийша доня єго Катерина ще за житя матері (29 січня р. 1823) вишла заміж в сусїднє село Зелену Дуброву за крестянина Антона Красицького.[1]
Коли в Тараса не стало нї матері нї сестри-няньки; то вже дїйсне лишив ся він без жадного догляду і мусїв ще, як се звичайно водить ся, доглядати своїх менших брата і сестер. Очевидна річ, що така дрібна семя не могла і на далї зіставати ся без жіночого догляду: треба було Григорию Шевченкови якось погадати, чим запомогти бідї і горопашному житю вдовця. Вдовіти хоч кому тяжко, а убогому крепакови та ще з такими дрібними дїтьми! Усї умови житя і хатного і родинного, усї обставини вимагали у Григория Шевченка, аби він побрав ся вдруге. На Українї, звичайна річ, удовець береть ся з удовою; з дївчат „хиба вже яка остання“ згодить ся стати у парі з удовцем, найпаче, коли у єго цїла низка дрібних дїтей. Тим то Григорий Шевченко одружив ся вдруге з удовою Оксаною. В удови, сказано: два норови, а тут ще випало так, що у Тарасової мачухи було троє дїтей від першого чоловіка. Оксана віком була ровесниця Григорию, на лихо і вдячі вона була суворої, сварливої. Не диво, що в хату свого другого мужа не принесла вона тихого кохання та спокійного житя; Шевченковим сиротам не заступила вона рідної ненї. Навпаки: принесла вона таку колотнечу і ростич, що рідна хата зробила ся Тарасови пеклом. „Хто хоч здалека, каже Тарас Григорович в „Княжнї“[2], бачив мачуху і зведенят, той, значить, бачив пекло в найгидливійшому єго торжестві.“ Не минали у звединят — дїтей Григория і Оксани години без слїз, без бійки; не минало години, щоб між батьком Тараса та мачухою не було сварнї і лайки. У мачухи був син Степан, трохи чи не на два роки молодший за Тараса; хлопець тендїтний, легкосилий і, як зараз побачимо, доволї попсований морально. Задирливий Тарас часто єго духопелив, а за отсе мачуха і зненавидїла Тараса. Раз якось отой Степанко спричинив ся великій несправедливости над Тарасом; тяжкому мордованю єго. У хатї Григория Шевченка ква-
