Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том LIII (1903).pdf/127

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Мл҃тва втора́ѧ къ прест҃ѣ́й Бц҃ѣ.
[Г]ж҃е влⷣчце дв҃о бц҃е, прїимѝ недостойнꙋю моли́твꙋ мою̀, и҆ сохранѝ мѧ ѿ на́глыѧ сме́рти, и҆ да́рꙋй мѝ пре́жде конца̀ покaѧнїе.

Отся друга молитва, се мабуть властивий ключ цїлого сього продукту манастирського промислу; нема нїякого сумнїву, що сю цидулу з відповідним благословенством продавано побожним почаївським прочанам як амулет, як охорону від наглої смерти, що здавна була для всїх вірних христіян найстрашнїйшою через те, що чоловік не мав часу висповідати ся, відбути по­кути, значить, гинув та пропадав не лише тїлом, але й душею. Інтересна також форма сеї молитви, зовсїм відповідна до форми латинських та польських лїтанїй; вона ще зайвий раз показує, що маємо тут документ латино-польського впливу в руській унїятській церкві.

Іван Франко.


Керестурська хронїка.

Вже в часї мойого побуту в Бачцї 1897 р. доходили до мене згадки, що в Керестурі була в когось хронїка, в якій зазначували ся всї важнїйші подїї, що дотикали сього села, та його кольонїй. Менї описувано навіть вигляд тої книжочки (рукописної) та названо імя її властителя. Зацїкавлений сею справою удав ся я до властителя рукопису з просьбою, щоби менї показав його. Він не зробив одначе того, кажучи, що хтось узяв йому рукопис до Дюрдєва і не звертає. Пізнїйше познайомив ся я вже у Львові з д. М. Ерделї, уроженцем Керестура, що кільканацять лїт тому назад оселив ся в Лїповацу, у Слявонїї. Він запевнював мене також, що такий рукопис бачив і читав та що буде старати ся роздобути його. Його пошукуваня не увінчали ся одначе успіхом і я не побачив таки сеї хронїки, в якій надїяв ся найти вказівки про кольонїзацию тамошнїх Русинів.

Поговір про хронїку не був одначе мітом, як видно з понизшого. Діставши за посередництвом д. М. Ерделї чотири рукописи також від Керестурця, д. М. Туринського, що тепер живе у Керестурській кольонїї Бачинцях, у Слявонїї, я знайшов