Договором, уложеним між кабінетами віденським, берлинським і петербургським, А встрія при першім подїлї Польщі заняла в 1772 р. своїми військами частину руських земель, звісну в історії під назвою „Червона Русь“, а по тодїшнїй польській адмінїстрацийній термінольоїії отсї руські землї: 1) воєводство руське з галицькою землею; 2) частину холмської землї з містами Тарногород, Томашів, Замость, Янів і Грубешів[1]); 3) майже цїле воєводство белзьке з виємком лише місточок Коротницї і Дубєнки з 28 оселями; 4) частину воєводства подільського, себто повіт червоногородський і 5) з воєводства волинського лише частину повіту кременецького з місточками Підкамінь, Залізцї і Збараж. З тих руських земель в сполученю з занятими польськими землями від Сяну на захід утворено нову австрійську провінцію під назвою королівства Галициї і Володимирії, до котрого, по знесеню в Буковинї воєнної адмінїстрациї, прилучено в 1786 р. той край яко черновецький округ.
Се королївство, з переважною тодї руською людністю, належало що до простору до більших провінций Австрії, але що
- ↑ При третїм подїлї Польщі „заняла Австрія з руських земель ще частину холмської землі й частину воєводства белзького й підляського, і з тих земель враз з занятими чисто польськими землями утворила „Нову Галицію“. Але сей новий теріторіяльний добуток враз з замойським округом відступила 1809 р. Австрія на основі договору, уложеного в Шенбрунї між Наполеоном І і Францом І в користь заснованого Наполеоном І князівства Варшавського, а округ тернопільський в користь Росії. Сей остатнїй округ повернув назад до Австрії на підставі рішень віденського конґресу в 1815 р.
