Щепкинъ С. Скандинавскій обрядъ погребенія съ кораблемъ (Журналъ Минист. Нар. Просв. 1894, IX с. 38–61).
Студия д. Щепкина має специяльну цїкавість для української археолоґії особливо задля аналоґії скандинавського обряду з руським похороном, описаним у ібн-Фадлана. Виходною точкою для сієї студиї була розправа Монтелїуса, яку д. Щепкин доповнив новійшою лїтературою і з автопсиї й подає в своїй студиї головні відомости з леґендарної лїтератури і опись важнїйших доходок похорону в кораблї. На жаль, здаєть ся, зісталась невідомою ему важна розправа проф. Анучина „Санки, човен і конї, як атрибути похоронного обряду“ (в „Древностях“ Московського археолоґічного товариства, т. XIV), де один роздїл специяльно присьвячений похорону з човном і подано богатий материял етноґрафічний і археолоґічний про иньші народи.
В леґендах скандинавських виступає потрійний обряд — мерця пускали в кораблї в море, мерця хоронили в кораблї не палячи, на рештї — палили мерця в човнї й засипали. Перший обряд цїкавий тим, що найблизше стоїть до мистичного об'яснення сього похоронного ритуалу — мрець їде човном тудиж, куди їздить сонечний човен (в могилах човни стоять носом на захід, хоч не дуже се стало). В Інґлїїнґ-сазї конунґ Гаки ранений на смерть каже покласти всїх побитих на єго кораоель, і єго з ними і запаливши — пустити. Друге леґендарне оловіданнє (в Atlamal) цїкаве тим, що вказує на ритуальне значіннє корабля: Гудруна обіцяє для похорона Атли купити корабль. Одначе нї проф. Монтелїус, нї проф. Анучин, нї д. Щепкин не відважають ся надати рішучо кораблю ритуальне, мітолоґічне значіннє, бо й справдї трудно відрізнити, де в дїйсности мало кінчитись мітолоґічне значіннє човна і де починав
