Сим недокладним означенєм походу Казимира і походу татарского ми мусимо вдоволитись, докладнїйше сього означити годї. Покличемось ще хиба на хронольоґію річника малопольского, що згоджуєть ся з нашою.[1] Річник сей, так як і ми припускаємо, кладе похід Казимира на конець цьвітня (circa festum pasche = коло 16 цьвітня) і на сей сам час менче-більше, що і ми, кладе акцию татарску против Польщі (circa festum Iohannis baptiste = коло 24 червня). А через те, коли годить ся з нашим поглядом що до находу татарского і походу Казимира, так попирає наші припущеня в певній мірі (правда, що в дуже незначній).
З порядку річи перейдемо тепер до означеня часу, коли відбулась умова між Казимиром та Дедком. Очевидна річ, що вона тодї відбулась, як скінчивсь нахід татарский. А кінець акциї татарскої ми вже означили. Менше-більше з кінцем серпня, найпізнїйше, скінчилась боротьба Польщі з Татарами. В вересни тому відбулась певно умова між Казимиром і Дедком і то, що належить припустити, в першій половинї сего місяця.
Зістаєть ся нам, ще одно важне питанє до розвязаня. Се питанє, як представлялись сї подїї, що ми ними займались, і яке вони мали значенє.
Ми вже згадали висше, що історики напряму другого і третього виводять значенє сих подїй з ситуациї в лїтах дальших. Сказали ми також, що ми з таким поглядом не годимось, а будемо ситуацию з сего року розбирати саму для себе, так як історики напряму першого, лишень що ми звернемо, головну увагу на иньші жерела історичні, ніж історики сего напряму.
Точкою опори в тїй справі єсть знов звістне нам письмо папске з 29 червня 1341. Ми звернемо увагу насамперед на се, як воно представляє похід Казимира. Тут сказано так: „„idem Rex (Казимир)… cum exercitu suo terram Russiae dictam gentem expugnaturus intravit: et per ipsum eidem genti nullis dampuis illatis…[2] Слова сї доводилиб отжеж, що Казимир в сїм походї справдї вчинив великі шкоди рускому народови. Трохи докладнїйше представляє справу
