Янко з Чарнкова. Він каже, що як Казимир напав на Русь, тодї бояре, як не могли єму опертись, піддались єму певними умовами.[1] З єго звістки виходилоб отжеж, що похід скінчивсь користно для Польщі; бояри піддались Казимирови. Инакше ще річ представляють иньші жерела історичні. Вітодуран знає про забранє скарбів Казимиром[2] так само монах леобеньский.[3] „Continuatio Francisci Pragensis“ знає про завойованє землї Казимиром в р. 1340.[4] Річник Малопольский оповідає при першім походї про забранє скарбів зі Львова (2 крести) і про упровадженє „купцїв і християн“ зі Львова до Польщі, при другім оповідає загально про занятє замків і городів руских.[5] Обширно розписує ся Длуґош про перший похід. У него похід кінчить ся так, що Казимир обляг Львів, здобув єго і забрав скарби, потім вирушив на Володимир, і підбив єго.[6] Другий похід виглядає у него так, що Казимир заняв Русь і прилучив до Польщі, хотяй якась часть боярів ставляла єму опір.[7]
Бачимо отжеж, що всї сї туть наведені жерела, почавши від письма з 29 червня, представляють акцию Казимира щасливою — користною для него. Розходить ся отжеж про се, як приняти сї відомости, скілько вони в собі містять правди. — Що до письма папского, то тут хиба моглаб насунутись гадка, чи воно не представляє справи тенденцийно. Се письмо було відповідею на просьбу Казимира в справі увільненя єго від присяги, яку він дав Дедкови, коли укладав з ним умову. Розходить ся отжеж про се, чи просьба могла бути тенденцийно написаною чи нї.
Справу сю розвязують учені ріжним способом. Филевич н. пр. уважає сю просьбу Казимира за написану тенденцийно[8], тимчасом як знов Лисевич не обстає за єї правдивостию, і не припускає навіть тенденциї. Що лишень другий гадку свою доводить аргументами, так ми застановимось тільки над поглядами Лисевича. Він каже менче більше так: Просьба Казимира була писана, як се бачимо з письма польского з 29 червня 1341, в справі диспензи, а писана вона була канциляриєю королївскою, що складалась з осіб
- ↑ Bielowski Mon. Pol. II. 621.
- ↑ Eccard. Corpus hist. m. aevi I. 1862.
- ↑ Boehmer Fontes rerum germ. I. 438.
- ↑ Fontes rerum austr. VIII. — Ecriplones. 565. (B).
- ↑ Bielowski Mon. Pol. hist. II. 860.
- ↑ Długosz Hist. Pol. III, IX, 196–197.
- ↑ Długosz Hist. Pol. III, XI, 197–198.
- ↑ Филевич Борьба Польщи и Литвы-Руси… 60.
