духовних, які, розумієсь, знали добре право каноничне. Очевидно, коли туть розходилось о диспензу від присяги, так вони мусїли правдиво річ представити, инакше диспенза булаб не важною[1] Належить сказати, що ся арґументация видаєсь нам справедливою. Лише взагалї не можемо розуміти для чого представляв-би Казимир справу тенденцийно. Чому він, як би єму акция на Руси не повелась, замовчав-би се? Таж попередні неудачі в справі рускій, колиб він їх потерпів, борше оправдувалиб єго, чому завів умову з Дедком. Він міг-би тогди оправдуватись, що боявсь другий раз пробувати щастя, що єму вже раз недописало, а через те був майже змушений зложити умову. А звістно знов, що присяга вимушена борше має якусь підставу до єї знесеня, нїж присяга зложена добровільно, і Казимир міг скорше від присяги вимушеної одержати диспензу. Після того отжеж, що ми сказали, думаємо, що наведенї висше слова польского письма належить уважати за згіднї з дїйсним станом річи. На жаль однакож вони надто загально представляють цїлу квестию. З них довідуємось лишень, що акция Казимира на Руси була користною для Польщі. Заходить питанє, як розуміти звістки хроник, що ми їх навели. Що до Янка з Чарнкова, то ми бачили, що єго оповіданє про один похід Казимира згоджуєть ся з дїйстним станом річи, а через те і цїле се оповіданє набирає ознаку правди певности. Ми тому і єго звістку можемо принайменче в головних чертах принести, а іменно єго оповіданє піддаєсь бояр Казимирови. З оповіданя Витодурана і монаха з Леобен, річники Малопольского і Длуґоша про перший похід виходить, що цїла акция Казамира оберталась коло Львова за (оповіданє Длуґоша і зайнятє Володимира єсть на основі вислїдів учених неправдиве[2]. — Оповіданя річника Малопольского і Длуґоша про другий похід показались, як знаємо, неправдивими.
Бачимо отжеж, що всї сї жерела представляють акцию Казимира в користнім сьвітлї, тільки, що одні в більшим другі в меншім се роблять степени. Ся згідність жерел не позволяє нам инакше думати, як лишень так, що справдї Казимир в своїм походї здобув певні користи; якась часть бояр а може і Львів піддались Казимирови.
