вами: в р. 1496–7 виступає якийсь час Станїслав de Morawycza, 1497 — Ян de Wyrzbicza[1]. Подібні інвентарі звичайно укладали ся при перемінї адмінїстрациї — старост; в 90-х рр. старости львівські кілька раз перемінились: Спитко з Ярослава (до 1493 р.), Ота з Ходча (1493), Андрій de Olesznycza (згад. під 1496), Миколай Тенчинский (1497)[2]: можна думати, що інвентар наш був списаний при вступі на уряд того Андрія Олесницкого. На останку, що ми маємо інвентар дїйсно Львівського замку, се зовсїм ясно з тексту.
В порівнянню з деякими иньшими інвентарями сей львівський не належить до більш цїкавих. Він дуже короткий, не дає нам докладної описи фортифікаций місцевих, обмежуєть ся реєстром артилєриї й запасу ріжного, не подає доходів замкових, роздїлу взагалї дуже цїкавого, а говорячи про села, що належали до замку, також обмежуєть ся лише реєстрованнєм знайденого в фільварках замкових, не подаючи анї реєстрів людности анї їх податків; побутових подробиць взагалї не багато. Все се що до наукової вартости ставить львівський інвентар значно низше від нпр. подільських; за всїм тим одначе й сей інвентар вартість має безперечну.
Інвентар списаний підчас страшних нападів Татар, а по при них — Турків та Волохів на землї руські, перед волоським походом Яна Ольбрахта. Хоч головно терпіло від тих нападів Поділє, але й Галичина не була від них забезпечена; коли 1498 р. (в маю) Стефан Молдавський пустив ся помстити ся над Польщею за її похід, він пройшов до Вислоки, зруйновавши Перемишль, Ярослав, Радимно й ин. Львів, „місто претверде“, обложив він та пробував взяти, але не міг і лише передмістя попалив. За Волохами в липнї прийшли в Галичину Татари й свобідно погосподаривши, вернули ся без перешкоди, а в падолистї 70 тис. Турків поруйновали полудневу Галичину — Галич, Жидачів, Дрогобич, Самбір, знову без жадної перешкоди, аж глубокий снїг примусив їх вернутись. Північну Галичину навідали Татари двічи 1500 р., поруйновавши околицї Белза, Туробина, Лежайська; староста львівський Петро Мишковский стояв з значним військом на границях, але панїка була так велика, що напасти на Татар він не відваживсь. Аґенти московські, доносячи про спалені Татарами міста, вичисляють і Львів, та тут знову треба розуміти, очевидно, передмістя львівсьскі[3].
