Справа подїй полїтичних на галицкій Руси в р. 1340 була нераз предметом студий істориків, так руских, як і польских і росийских. Важне значінє сих подїй — бо ж се час затрати самостійности Галицко-володимирского князївства, а при тім всїм мала скількість і неясність жерел, що відносять ся до сеї справи, була причиною, що історики занялись живо сею справою. Однакож ся неясність і мала скількість жерел зробила те, що як появилась одна праця, з'являлась друга, що збивала доводи першої і ставляла нові, часто цїлком з попередними суперечні. З того погляду можна замітити в сих працях три напрями: перший, що давнїйше виключно панував і репрезентований був проф. Шараневичем а пізнїйше Горжицким, другий — проф. Филевичом[2] і Івановом, і третий — Др. Прохаскою. Коли ми задумали в нинїшній розвідцї представити свої погляди в справі подїй в р. 1340, так і подамо в кількох словах результати праць сих трех напрямів, в сїй справі.
Історики першого напряму: проф. Шараневич в своїй працї „Исторія галицко-володимирскои Руси…“ (Львів 1863) і Горжицкий в розвідцї „Połączenie Rusi Czerwonej z Polską…“ (Львів 1889), до-
- ↑ Розвідка ся була читана на семинари історичнім Вповажаного Професора М. Грушевського в Львівскім унїверситетї. При сїй нагодї належить менї подякувати єму за цїнні ради і вказівки, які він менї удїляв при писаню сеї розвідки.
- ↑ Виводи єго прийняв і проф. Леонтович в книжцї: Очерки исторіи литовско-русскаго права, 1894, гл. VII.
