ходять менче-більше до одних і тих самих результатів. Оба они опирають ся головно на Длуґошу і річнику малопольским (або р. Траски), а результат їх праць такий: Казимир відбув два походи на Русь, перший в половинї цьвітня, що скінчивсь занятєм Львова, другий з кінцем червня 1340, що скінчивсь підбитєм Гал. Руси і прилученєм її до Польщі. Далї заходить однакож між ними ріжниця. Коли проф. Шараневич кладе інтервенцию татарску в справі рускій доперва на рік 1342 і не розвязує остаточно питаня, як по сїй інтервенциї відносини між Польщею та Гал. Русею уложились, Горжицкий кладе нахід татарский на рік 1341 а відносини Гал. Руси і єї верховодника Дедка до Польщі розуміє так, що Дедко був від Казимира номинально залежним.
Всї сї результати невдоволили істориків другого напряму, іменно проф. Филевича і Іванова. Филевич в працї „Борьба Польши и Литвы-Руси…“ (Петербург 1890) звернув увагу на се, що оповіданя Длуґоша і річника малопольского (або т. зв. річ. Траски) в тій справі не мають вартости, і головну вагу положив на иньші жерела а то на листи папи Бенедикта XII з р. 1340 і 1341. Через се він і єго наслїдник Іванов („Исторія Волынской земли…“ Одесса 1895) дійшли до иньших, цїлком відмінних від істориків напряму першого результатів. Филевич виказав передовсїм, що Казимир відбув лишень один похід на Русь, а не два, в часї, що не можна докладнїйше означити, як роком 1340, далї, що інтервенция татарска відбулась рівночасно з сею акциєю Казимира на Руси і ся акция скінчилась для Польщі цїлком нещасливо. Умова, що її уложив Дедко з Казимиром була — як думає Филевич — некористною для Польщі, бо Дедко стававсь внаслїдок неї цїлком незалежним від сеї держави. І тут шукає Филевич доводів з ситуациї полїтичної Гал. Руси в лїтах дальших по році 1340. Сї доводи провадять єго до виводу, що в р. 1340 Гал. Русь, чи то Дедко ставсь залежним від Любарта.
Однакож і сї погляди не видержали критики у др. Прохаски, що розпочав третий напрям в історіоґрафії в студиях над р. 1340. В своїй розвідцї „W sprawie zajęcia Rusi…“ (Kwartalnik histor. 1892. Львів) не розбирає він ситуацию з р. 1340 докладно, але з ситуациї лїт дальших по роцї 1340 виводить, що акция Казимира була удатною для Польщі і провадилась вона в спілцї з Угорщиною і в імени єї.
З розвідки нашої покажесь, які ми маємо погляди на подїї з р. 1340, тут скажемо лишень, що підемо иньшою дорогою, нїж історики напряму другого і третього. Ми відкинемо власне їх арґу-
