Київських документів за часи належности до в. князївства Литовського відомо небогато; давнїйші київські книги актові загинули, й акти XV–XVI в. видобувають ся з пізнїйших облят, з книг в. княжої метрики та з ріжних льокальних збірок в невеликому числї. Особливо ж небагато їх для першої половини того періода — з часів київських князїв литовської династиї; досить сказати, що з часів Володимира Ольгердовича ми не маємо анї одного автентичного документа, а за тридцятилїтний період князювання його сина Олелька й внука Семена не маємо й десятка актів. А тим часом князюваннє сих князїв цїкаво нам дуже: се часи, коли Київська земля, своєю удїльною відрубністю захована від безпосередних нївеляцийних впливів, могла заховувати в значній мірі свою „старину“, а в нїй традициї довговікового, повного незвичайного інтересу історичного життя; фізиономія сїєї старини і ті зміни, яким вона підлягала, — се річ дуже важна й інтересна; з другого боку, дуже цїкава й сама собою дїяльність сих князїв, чужих родом, але цїлковито зрущених і перенятих культурними й правними поглядами, виробленими істориєю Руси.
Низше я подаю дві грамоти князя Олелька (князював від р. 1440? до р. 1455) і одну його сина Семена (кн. від р. 1455 до 1470): обидві переховали ся в пізнїйших актах, з 2-ої пол. XVI в., разом з иньшими грамотами; особливо важні сї останнї для другої з них: вони підтвержують грамоту Олелька й забезпечають її від закидів що до автентичности; одначе й дві иньших не мають нїяких признак не-автентичности. До сього додаю запись з 1571, де подано зміст деяких давнїйших документів.
