що сяким чи таким припадком могли опинити ся в Кракові. Про одного такого авантурника оповідає Вєлєвіцкий під р. 1593. Вичисляючи здобутки єзуїтського дому в Кракові в тім роцї він згадує також про одного старого козака, що знайшов там притулок. „Alius, annos natus septuaginta duos, quorum fere dimidium inter latrunculos Cosacos Turcis et Tartaris infensissimos exegerat, neque ab anno aevi sui 16 confessum se meminerat, cum Deo amicitiam rescissam instauravit“ (Wielewicki, op. cit. I, 177). Скілько всякої всячини міг наоповідати такий один бувалець цїкавому краківському міщанинови!
Конець нашої брошури містить найцїкавійшу річ, задля якої властиво ми й зняли розмову про брошуру та козака Плахту. На к. 10 об. і 11 містить ся тут українська пісня п. з. Piesń Kozaka Płachty. Подаю в додатку її текст у фотоґрафічній подобизнї, а тут зараз транскрипцию на нашу писовню, з роздїлом на вірші та з деякими поправками. Придививши ся уважно тій піснї приходимо до переконаня, що не може бути й думки про те, щоб вона була твором самого Дзвоновского[1]; коли що тут його, то хиба помилки та деякі польонїзми, якими він силкував ся надштукувати руський текст у деяких місцях, де записав його не добре або де може співакови не дописала память. З його віршою про козака Плахту пісня не має нїчого спільного; можливо, що він навмисно скомпонував свою віршу на те тільки, щоб мати інтродукцию для піснї, яку чув від якогось козака і вподобавши її хотїв опублїкувати. Транскрібуючи його текст я не берусь рестітуувати первісний український текст піснї в повній чистотї, хоча пізнїйші варіянти сеї піснї, заховані ще в XIX в. в устах нашого народа, дають до сього досить можности.
|
Кулина. Ой козачейку, пане-ж мій,Далек же маєш домик свій? Козак. При березї при Дунаю,Там я свою хижу маю: |
- ↑ Близших звісток про сього польського письменника, краківського міщанина, псевдонїма, не маю; проф. Брікнер обіцяв ся подати їх у польськім виданю своєї „Історії польської лїтератури“. Про брошуру, а властиво лише про її першу часть коротко згадує Вішнєвский (Historya literatury polskiej VIII, 96).
