Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XLVII (1902).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Козак.
Козак щаслив, хоть не богат,

Нїкому нич не виноват.
Він горює, він чатує:
Де піду — здобуду,
70Боярин, Татарин.

Кулина.
Да й що-ж ми то за бесїда,

Нї приятеля, нї сусїда!
Ти ся здобувати пійдеш,
А мене смутну відійдеш:
75Нї з ким жити, розмовити,
Нї сестрицї, нї зовицї
З козаком, гуляком.
Коли буде того много,
Пусть мене до дому мого.

Козак.
80Коли схочеш поїхати,

Не буду тебе тримати.
Борзо всїдай да й од'їжджай
Ко чортом, всїм лихом,
Люб човном, люб коньом.

Кулина.
85Долї-ж моя нещасная!

Чого-м ся я дочекала;
На діл мене несла вода,
Тепер мене женеть біда.
Що ж дїлати? Проклинати?
90Би пропав, що мене взяв
Дївчину зведену!

Поперед усього декілька уваг про язик піснї. Розумієть ся, що в транскрипциї польського автора та ще й Краковянина характерні форми української мови в значній части затратились і текст Дзвоновского виявляє такі анї в польськім анї в українськім неможливі форми, як ozdebłeny, prytela, zwiedynu, pry mene. Мазуризмами можна вважати такі форми, як woyłocysce, hołowisce, boczysce, czochom = чого-м, lihoho = лихого; в загалї польонїзми: nic, w nocy, poiazd, wsiaday, posciołek, co, не говорячи про рядки 26—27, які мб. наш автор сам докомпонував по польськи, шоб заступити ними иньшї, нецензурні слова укр. оріґіналу. Декуди видно немов білорусизми: hete