Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XLVII (1902).djvu/15

Козак.

Любо-ж тобі горювати?

Дай преч з тобов поїхати!

Кулина.

40Душе моя, я вже твоя!

Козак.

Ручку дай, а всїдай!

Кулина.

Я твоя!

Козак.

 Ти моя!

Кулина.

Гой козачейку, пане-ж мій,

Не донесе нас коник твій.

Козак.

45Не жури-ж ся ти для того,

Найдем в полю коний много,
А не найдем, то піш підем.
Нич лихого для любого
Пішки йти, з ним бути.

Кулина.

50Гой козачейку, пане-ж мій,

Далек-же іще домик твій?

Козак.

Юже геть ті Запороги,

Кінець нашої дороги.
Тут козаки все юнаки:
55Здобуває — пропиває,
Що має — програє.

Кулина.

Гой козачейку, пане ж мій,

Которий же то домик твій?

Козак.

Ген катера розбитая,

60Опанчою прикритая,
То мій херем, то мій терем,
Тут ховаю, що-же маю:
Рубашку, сермяжку.

Кулина.

Гой козачейку, пане-ж мій,

65Вельми то благий єсть скарб твій.