erlittenen Verlust eines blessirten Officiers, dann 42 Todte und 130 Blessirte als Gefangene vom Feldwebel abwärts, erst dann das Schlachtfeld zu verlassen genöthigt war, als schon der gänzliche Rückzug des ganzen Oesterreichischen Corps d'armee anbefohlen worden war. Wienn den 23-ten April 1806. Kollowrat FML. Concordat originali. Comorn am 15 August 1806 Tollowitz, Oberster.
Видно з сего сьвідоцтва, що Русини справдї були під Австерлїцом у тяжкім огнї, коли з одного баталїону їх упало 42, а 130 було ранених і взятих до неволї.
Ів. Франко.
В студиї О. Кониського про засланнє Шевченка (Записки XIII с. 36–7) на підставі слів самого Шевченка в його Записках і листах, що він „за цїлий свій вік не вивів нїже єдиної злочинної риси“, висловлено гадку, нїби обвинуваченнє Шевченка в мальованню карикатур було лише непорозуміннєм імп. Миколая, і ніяких карикатур Шевченко в дїйсности не малював.
З поводу сього уважаю до річи заявити, що чув я з поважного джерела про карикатуру Шевченка: в актах суду над Шевченком, що переховують ся в архиві III отдїленія імператорської канцелярії, є карикатурний образок імператрицї Александри Федоровни (жінки імп. Миколая) в видї чаплї. Чому-ж Шевченко, як се показано в студиї д. Кониського, не признавав за собою вини мальовання „злочинних“ малюнків? Він міг або забути про сей малюнок, або не надавати йому значіння. В своїм „Снї“. Шевченко прирівнює царицю до „чаплї між птахами“; чи згаданий образок не був ілюстрацією де небудь на марґінезї віршів? Хоч се буде і сьміло, але пригадаю, що Запорожцї зовсім не зневажали чаплї: відомі вірші, де вона порівнюєть ся з дівчиною:
Славні хлопцї пани Запорожцї,
Побачили вони чаплю на болотї;
Отаман і каже: оце-ж, братя, дївка!
А осавул каже: я з нею кохав ся,
А кошовий каже: а я й повінчав ся.
О.
