зробив би вже се до сього часу, але ще не відомо, як і під чиїм приводом вона розповсюджуєть ся; як кажуть, таких геретиків єсть до 400 чоловіка. Король обіцяв менї, що ужиє всїєї своєї власти, аби викоренити сю секту до останку. Я ж буду його підбивати і зичливо і налягаючи, поки не добюсь, щоб він здержав свою обітницю. Варшава 16 сїчня 1648 р.
В „Описаніи Старой Малороссіи“ т. II автор — О. Лазаревський на стор. 509 подав родовід Кониських. Родовід той далеко не повний. Автор почав його Єремією Кониським, що року 1682 був у Нїжинї бурмістром міста. Тим часом з документів, які є в архиві Черниговського „дворянскаго депутатскаго собранія“ відомо, що першим з роду Кониських перебрав ся з Галичини на Україну р. 1613 батько Єремії Касян Кониський. Далї між дїтьми Осипа Кониського, що р. 1727 був теж нїжинським бурмістром не показано сина Романа. З архивних документів колишньої переяславської консисториї XVIII в. минї трапило ся бачити „Дѣло — о умертвію миргородского протопопа Романа Конісского и о погребеніи Михайловского Сорочинского монастиря настоятелемъ архимандритомъ Досифеемъ Заляховскимъ въ противность указанныхъ велѣній при градской церкви, а не на общемъ кладбищенскомъ мѣстѣ“.
З того „дѣла“ знати, що Роман Кониський, рідний брат Юрия, архиепископа білоруського, поповав в містечку (тодї містї) Сорочинцях при хрестовоздвиженській церкві; він був разом і протопопом миргородським, себ то президентом миргородської протопопиї. Він помер 19 березїля р. 1778. По смерти його лишила ся вдова його Варвара і діти їх: Уляна 25, Катерина 23, Григорий 21, Настя 19, Мария 18, Петро 16, Параска 14 і Ганна 4 лїт. Григорий служив „в 3 карабінерном полку“, а Петро „учился мало“ і дяковав при батьку.
З „дѣла“ сего знати опріч того ще одну характерну рису.
За тиждень по смерти отця Романа до переяславського епископа Ілариона прийшло звичайне „всенижайше доношеніе“ від
- ↑ Відповідно документам і листам XVIII в., які доводило ся минї бачити, відповідно і вимові, треба писати після н — і, а не и, як се роблять в Галичинї.
