чувши ступнї і незнаємий голос, вибігли з буфету. Старійшин з них зараз пізнав Шевченка, привитав його, поцїловали ся. Старого пана не була в домі, а молодий син його Василь, почувши від слуги, що прийшов Шевченко, зараз вибіг на зустріч і привитав його сердешно[1].
Не довго Шевченко перебував у Качанівцї; 27 серпня він був вже в Сєвску; тут, як се знати з „подорожньої“, він взяв почтових коней і рушив на Кроми. До міста Кром 110 верстов, значить не далї другого дня Тарас пересїв в Кромах в почтовий ділїжанс і поїхав далї. На переїзд до Петербурга треба було не більш 3–4 днів. А як Тарас ранком 7 вересня[2] був вже в Петербурзї, то з сього знати, що він, трохи чи не з тиждень перебував в Москві.
Про се перебуваннє тільки й відомо нам, що він заходив там до Семеренкового аґента Пурлевського, обідав у його і подаровав би то йому власної роботи малюнок, намалювавши самого себе, як його, коли він був жовнїром на засланню, бють з обох боків різками, а під малюнком тим підписав: „отакі ми! отак нас“[3].
У мене була вже нагода говорити і довести, що за увесь час перебування Шевченка жовнїром нїколи, нїхто не карав його по тїлу, і всї перекази про се просто брехні гидкі. Тим я признаю нїчим більш як вигадками і всї звістки про портрети і малюнки Шевченка з намальованнєм, як над ним справляють екзекуцию. До таких вигадок я залїчую і звістку про малюнок у Пурлевського. Колиб навіть на власні очи побачив той малюнок і запевнив ся, що підпис під ним, дїйсно Шевченків власноручний, той тодї вигадка про кару не перемінить ся, а малюнок такий означав би Шевченків жарт.
- В Чернигові 16–19 липня 1896.
