Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XV (1897).djvu/112

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки


упокоїв ся 2 (14) лютого на хуторі своїм коло Борзни (Чернигівської ґуб.) на 78-м роцї житя.

Довголїтня і ріжносторонна, як рідко, дїяльність сього патріарха українсько-руського письменства дала йому одно з найвидатнїйших місць в істориї нашого национального житя. В розвою етноґрафічних студий, красного письменства, популярної лїтератури, публїцистики українсько-руської полишив він глубокі слїди, і дїяльність його тут стала вже здобутком істориї. В істориоґрафії українсько-руській, що займала його в останні роки, при всїх недостачах, кинув він (особливо в першій свої працї) чимало оріґінальних і справедливих гадок. Полишаючи будучинї оцїнку його дїяльности, ми в теперішній хвилї памятаємо в нїм лише першорядного проводиря українсько-руської национальної ідеї 40–60-х років. Слава його в тім не вмре, не поляже!