Перші зароди справжньої, більш або менш самостійної фільозофічної думки в Росиї надибуємо з початку 19 столїтя, в двадцятих та тридцятих роках. Перший почин в сїй справі доводить ся завдячити докладному обзнайомленю росийської інтелїґенциї з видатнїйшими тогочасними течіями фільозофської думки західноевропейської, а переважно — з нїмецьким ідеалїзмом, що дістав собі найяснїйший вираз в системах Шеллїнґа та Геґеля. Кант та Фіхте також мали свою частину впливу, але не таку значну та широку. Ідеї французьких енцикльопедистів та анґлїйський емпірізм були теж по троху відомі і пересаджувались на росийський ґрунт, але не знайшли тривкого становища. Річ зрозуміла: нї Фіхте з Кантом, нї реалїзм французької фільозофії, нї анґлїйський емпірізм не могли на довгий час запанувати серед громади росийської, громади — додамо недїяльної та нерухливої, що не грала нїякої актівної ролї в житю полїтичному, а була до того замала чи мала дозу містицізму та вдавалась в солодкий романтизм; ідея метафізичного абсолюта для такої громади неначе впала з неба, кращого не можна було й вигадати. Відси та незмірна популярність, якої зажила в Росиї фільозофія Шеллїнґа, що, по словам одного з своїх росийських прихильників, князя Одоєвского, „спочатку 19 столїтя був тим саме, чим у 15 віцї був Христофор Колюмб“. Ролю же росийського Колюмба, ролю першого самостійного, справдї дотепного фільософа сього напряму в Росиї судило ся відограти нашому земляку-Українцю, Данилови Михайловичу Кавуннику-Велланському, що оце згадуємо з поводу пятьдесятлїтних роковин його смерти. Нинї мало
Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XV (1897).djvu/113
Ця сторінка вичитана
Miscellanea.
Данило Михайлович Кавунник-Велланський.
З поводу пятьдесятлїтних роковин його смерти (1774—1847).
