Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Т. LXXXVII кн.1 (1909).djvu/37

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Ґенерал артилєрії в. кн. Руського
(з архива Немиричів).
Подав Вячеслав Липинський.

Маючи надїю найти щонебудь нове для характеристики та біоґрафії Юрія Немирича, сього визначного участника Гадяцької унїї, її автора, як кажуть, — взяв ся я переглянути родиний архив, чи краще кажучи, мізерні останки колись м. б. великого архива, що належать тепер до одного з нащадків т. зв. олевської лїнїї Немиричів.

Одначе для характеристики Юрія в сих останках довелось найти не богато: кілька маєткових справ, кілька манїфестів внесених до ґроду з приводу заїздів, та й годї. Матеріял як бачимо скупий. На підставі його можна тільки сказати, що Юрій, як всї зрештою його сучасники, в сусїдському житю був людиною досить неспокійною. З поміж звичайних маєткових справ трохи більше характеристична для першої полов. XVII ст. справа його та двох його братів — Степана і Володислава зі Станиславом Чудовским. Тягнеть ся вона, як звичайно, дуже довго, а починаєть ся з того, що Чудовский в 1632 р. — отже в часах горячкової кольонїзації „kresów“ — заклав слободу на „урочищі або селищі Рокитно“. Се не подобалось властителям сусїднього Приборська і претендентам на сї ґрунти — Немиричам і ось вони посилають свого „слугу і урядника“ Корчевського

„у innych niemało sług у bojar у poddanych swoich“, котрі „słobode porąbali у posiekli, wyrzucili у na tym mieyscu szubienice postawili… ludzi z tey słobody rozegnali“.

Крім того зробили богато шкоди: