Маючи надїю найти щонебудь нове для характеристики та біоґрафії Юрія Немирича, сього визначного участника Гадяцької унїї, її автора, як кажуть, — взяв ся я переглянути родиний архив, чи краще кажучи, мізерні останки колись м. б. великого архива, що належать тепер до одного з нащадків т. зв. олевської лїнїї Немиричів.
Одначе для характеристики Юрія в сих останках довелось найти не богато: кілька маєткових справ, кілька манїфестів внесених до ґроду з приводу заїздів, та й годї. Матеріял як бачимо скупий. На підставі його можна тільки сказати, що Юрій, як всї зрештою його сучасники, в сусїдському житю був людиною досить неспокійною. З поміж звичайних маєткових справ трохи більше характеристична для першої полов. XVII ст. справа його та двох його братів — Степана і Володислава зі Станиславом Чудовским. Тягнеть ся вона, як звичайно, дуже довго, а починаєть ся з того, що Чудовский в 1632 р. — отже в часах горячкової кольонїзації „kresów“ — заклав слободу на „урочищі або селищі Рокитно“. Се не подобалось властителям сусїднього Приборська і претендентам на сї ґрунти — Немиричам і ось вони посилають свого „слугу і урядника“ Корчевського
„у innych niemało sług у bojar у poddanych swoich“, котрі „słobode porąbali у posiekli, wyrzucili у na tym mieyscu szubienice postawili… ludzi z tey słobody rozegnali“.
Крім того зробили богато шкоди:
