Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Т. LXXXVII кн.1 (1909).djvu/38

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


„drzewa bartnego ze pszczołami pułtore tysiąca zrębali у z tych wszystkich barci pszczoły wykurzyli у miody pobrali у do Przyborska na wozach dwudziestu у dziewięciu odwieźć rozkazali“,

покосили сїно і т. и. Все се Чудовский оцїнює, рахуючи:

„drzewo każde ро dwie kopie groszy litewskich, stug siana każdy po szesnascie złotych, miodu na dwa tysiące dziewiedziesiąt złotych…“ (Док. N. 81).

Особливо завзято воює Юрій зі своїм родичем, братом у других — Йосипом-Карлом (Józef-Karol) Немиричем (з олевської лїнїї), загарливим католиком з православного; шкоду, яку Юрій зробив йому та його батькови своїми заїздами, Йосип рахує на кількасот тисяч і згадує про се навіть у свому заповітї. Юрій зі свого боку позиває Йосипа за те, що він не хоче відступити належної Юрієви четвертої части Олевських дібр.

Осе й все що дотикає Юрія. Як в житю так і в архивальних слїдах сього житя, його покривджено на користь брата Степана, для характеристики котрого маємо тут повнїйший та значно цїкавійший матеріял. Воно зрештою не диво: для пізнїйших власників сього архива, Немиричів, вже Поляків і католиків — більше вартости представляли документи Степана, улюбленця короля, наверненого на католицтво аріянина і в результатї першого та й одинокого сенатора в родї, що причинив ся до побільшення splendor’у Немиричів в шляхетській Річипосполитій, — чим сліди дїяльности Юрія, сього тільки майбутнього канцлєра в ефемеричнім великім князївстві Руськім, а що найголовнїйше — поруч аріанства — прихильника і сторонника ненависної загалови шляхетства козаччини.

В результатї старанно ховало ся все що дотикало ся Степана, а по Юрієви лишилась тільки небезінтересна м. б. для його спадкоємцїв з матеріального боку пачка маєткових паперів і ніяких слідів його незвичайно цїкавої та бурхливої суспільної і політичної дїяльности.

З актів, що доторкають ся Степана, для нас найбільшу вартість має привілей виданий йому королем Яном Казиміром 11 червня 1659 року на „ґенеральство артилєрії великого князївства Руського“. Подаємо сей привілей в цїлости в тій формі, в якій він дійшов до нас, тобто в формі сучасної обляти в сандомірському ґродї.

Veniens personaliter ad officiumet acta praesentia castrensia capitan. sandomirien. generosus Joannes Ferberyn, regiment-quater-