Цю сторінку схвалено
_-_detail_2.jpg)
— Вельможний наш дідичу, пане Медведю. Пощо ти так знущаєшся? Одного зїси, а десятьох зо злости розідреш і покинеш? Адже так до року, то й душі живої в лісі не стане. Ліпше ти ось що зроби: сиди собі спокійно в своїй ґаврі, а ми тобі будемо щодень присилати одного споміж нас, щоб ти його зїв.
Вислухав Медвідь тої мови та й каже:
