своїй майстерні. Його взяли в полон повстанці, але користуючись тим, що вони зайнялись грабуванням ешалону, підхорунжий Фещенко вискочив з ворожого оточення й побіг на двірець, щоб по телефону доповісти полковому командирові в Шепетівку про напад повстанців. На пероні підхорунжого Фещенка затримали два повстанці, які возились з кулеметом. Фещенко, назвавши себе говстанцем-слюсарем, запитує їх по російському: „Що ви тут робите, товариші? На бісового батька возитесь з цим кулеметом? Наші вже захопили ешалони, забрали в полон всіх петлюровців і зараз хазяйнують в ешалонах, а там є що взяти!“ Останні слова зробили вплив — у „товаришів” загорілись очі від бажання пограбувати, але покинути кулемет їм було ніяково. Вони відповідають, що на стацію заскочив тільки авангард повстанців, а головні сили мають незабаром надійти і що їм наказано виставити кулемет на такій позиції, щоб забезпечити двірець від несподіваного нападу петлюровців з боку Рівного. „Так что же вы, товарищи, не знаете, что двух человѣк возлѣ пулемета мало? Нужно позвать еще! Идите за ними, а я постерегу пулемет!“
„Товариші“ радо побігли до ешалонів, а підхорунжий Фещенко, не гаючи часу, поставив кулемет на пероні в напрямку головних сил повстанців, що вже підходили, і коли вони наблизились на 200—300 кроків відкрив дуже влучний вогонь по густій ворожій лаві до 400 чоловіка. Перший (нерозбірливий текст) зробив своє діло — чоловіка 30—40 повстанців упало забитими й тяжко раненими. Це так вплинуло на повстанців, що вони, розпорошившись у безладді, почали тікати, а частина їх відкрила вогонь по військових ешалонах, гадаючи, що там є ще багато українських козаків, чим припинили грабіж ешалонів. Авангард повстанців, покинувши ешалони і полонених козаків, розбігся. Користуючись з цього підхорунжий Фещенко організував із прибігших на двірець козаків оборону двірця і протримався на ньому до прибуття допомоги з Рівного і Шепетівки.
20-го березня Сіра дивізія перейшла в підлеглість штабу Північної групи і їй було наказано відійти до м. Луцька, на Волині, де вона мала відпочити та поповнитись. Але й тут їй цього не пощастило зробити.
26-го березня р. 1919 Польське військо розбило Ковельську групу, в склад якої входили: Пинський, Ковельський і Коростишевський полки, Кальницький курінь та кілька відділів тих частин, що формувалися в м. Луцьку ще з часів Гетьманщини. Поляки перейшли річку Стоход, захопили стацію Пересну і, до всього, повели наступ на м. Колки і Торчин, загрожуючи м. Луцьк. Довелось Сірим рятувати становище.
1-й, 2-й і 3-й Сірі полки та 2-га батарея арматного полку сірожупанників були надіслані до Ковельської групи військ в м. Рожище і м.
102
