Нові призначення; початок походу; організація прориву в вороже запілля. До полудня 6-XII нарада скінчилася. Від Голови Ради Міністрів І. Мазепи я одержав, за підписом Головного Отамана С. Петлюри, наказ обняти командування армією У. Н. Р. такого змісту:
„Голова Директорії У. Н. Р. 5 грудня 1919 року м. Чартория, ч. 101. Отаманові Омеляновичу-Павленкові.
В звязку з новим завданням, що покладено на Дієву Армію, наказую Вам приступити до виконання обовязків Командуючого дієвою Армією й одночасово продовжувати керування Запорозькою групою.
Дальші вказівки відносно діальности армії Ви маєте одержувати від мене через Уряд У. Н. Р. Заступником Вашим призначаю отамана Юрка Тютюнника, котрого Ви повинні про це повідомити. Головний отаман військ У. Н. Р. Петлюра. Начальник штабу отаман Юнаків“.
Опріч цього документа на руки всіх командирів дивізій було видане ще окреме уповноваження від Командуючого Армією (Наддніпрянською) такого змісту:
„Командуючий Армією У. Н. Р., 6 грудня 1919 року, ч. 82. Ставка. Отаманові (далі було зазначено призвіще відповідного командира).
З одержанням цього Ви призначаєтесь начальником (назва дивізії) загону. Ви користуєтесь диктаторськими правами у відношенню розпоряджень, викликаних військовими потребами. Отаман В. Тютюнник. Начальник штабу, ґенерального штабу полковник Мешківський“.
Лишилося вражіння, що цей останній документ було видано по іниціятиві командування армією У. Н. Р. без порозуміння з вищою військвою й політичною владою.
На цих двох документах вище Камандування Армії й базувалося в усіх своїх дальших поступованнях.
Що хвилини надходили все нові повідомлення про дезорґанізацію польськими військами нашого запілля, через те я запросив командирів дивізій до сусідньої з місцем наради кімнати, щоб обміркувати перший оперативний плян.
Без особливих суперечок думка, щоб в негайному переході до активности шукати рятунку на своїх землях й поміж своїми, — перемогла на зібранні, що складалося виключно з військових; запропонований мною плян на прорив був обміркований в деталях і принятий; зміст його був такий:
1) Смугу для прориву обібрано в районі розташування Галицької армії, що в той час бупа уґрупована в районі Козятин, Гайсин, Винниця, Хмельник (всі включно), при чому полковникові Долубу було поставлене завдання негайно відїхати до місця постою Команди У. Г. А. (м. Винниця) і порозумітися в цій справі з ґен. Микиткою (полковник Долуд мав передати ґен. Микитці мого особистого листа).
2) Загальний напрямок руку Любар–Липовець (точно для
15
