нула Волоха на головнокомандуючого військами Червоної України.
В такому вже орґанізованому для державної праці стані Волох вирушив по маршрутові: Чуднів, Янушпіль, Уланів, Пиків, Калинівка, Липовець, Вороновиці, Ільїнці, Дашів, Гранів, Умань і по дорозі збирав всякі рештки бувших наших урядових установ, при чому значну ролю відограла чутка, що у Волоха були гроші. Так, вже з досить поважною по кількости масою, понад 5.000 людей, Волох прибув на відпочинок до міста Липовця. Тут за клопотами, аґітаційними та державно-радянськими справами Волох залишив без належної уваги своє оперативне становище й був заатакований кіннотою Добровольчої армії. Відділи Волоха після того почали швидко відходити на південну Уманьщину, але не манівцями, а по битих шляхах і знов опинилися на дорозі, по якій відступали Добровольці. В короткій бійці вдруге Волох був вже в щент розбитий (верстов за 80 на південь від міста Уманя). Коли Добровольча армія прокотилася далі на південь, Волох зібрав недобитки своїх гайдамаків та пішов до Уманя, щоб увійти з нами в порозуміння. Кількість його загону зменшилась тоді до 500–1000 козаків. Про останні бої старшина кінноти Волоха оповідає так: „З міста Липовця Волох помандрував зі своєю ватагою в напрямкові на Умань.
Під час переходу козацтво було переконане, що Волох веде його на зєднання з Армією У. Н. Р., котра була далеко попереду.
Після надзвичайно швидких переходів Волох опинився 17-го грудня в районі с. с. Репетиха та Шепетуха, де і зробив зустріч Нового Року по новому стилю, щоб показати, що він та козаки є також большовики, а не прихильники старої влади. 18 грудня ст. ст. рано Волох роспочав наступ на Добрармію, котра в той час відступала в напрямку на м. Голованівськ.
Тут вся „армія“ Волоха на протязі одночасового бою була розігнана і втікала ярами з надзвичайною скоростю.
В цій бійці Волох стратив обози, арматну частину та кулемети. Зісталися люде з рушницями без набоїв. В цій бійці Волох трохи не попав в полон, бо занадто тяжкі чоботи заважали швидко втікати.
Після невдалого бою Волох роспочав аґітаційну працю в селі Кузьмина-Гребля. Обдурене козацтво було цілком здеморалізоване обіцянками Волоха, і часто можна було чути недовірря. Скоро по таборі Волоха пішла чутка, що в м. Уманю стоїть частина Української Армії. Ця звістка відразу змінила настрій, і кожний ранок можна було помітити, як рідшають ряди гайдамаків, а Волох виставляв їх в наказах, як зрадників радянської справи.
На протязі одного дня Волох не мав спокою від запитань, чи зєднаємось з Армією У. Н. Р. Волох відповідав козацтву, що буде послано делєґацію, що й було зроблено.
30
