з клоччя, облитого гасом. На це гасло кулеметний бронепотяг рушив уперед, випередив лінію наших лав, зник із очей і відкрив сильний огонь по обох боках залізниці. Гарматні бронепотяги підсунулися ближче й відкрили також огонь, стріляючи задній через переднього. На це гасло мусіли відкрити огонь і батареї, але стріляла лише батарея правого участку; лівого-ж — мовчала. На цю батарею було послано кіннотчика з наказом відкрити огонь. Пізніше виявилося, що батарея зникла й опинилася в Ігнатполі. Було видано наказа з криком „слава“ рушити в атаку[1]. Піхота ворога припинила стрілянину після того, як кулеметний бронепотяг відкрив огонь із кулеметів. Частини, з криком „слава“, хутко йшли вперед. Ворожа артилерія й кулемети розвинули убійчий огонь із позицій, що були на північ від м. Овруча. Раптом ворог припинив огонь. Вперед по дорозі була пущена наша кіннота, якій дано завдання захопити ворожі гармати. Біля 1-ої години ночи частини вже були в Овручі, і 1-й Сірий полк зайняв позицію на висотах, що на північ від Овруча. Чорний курінь і не думав захоплювати ворожі гармати, а звернувся до „своїх прямих обовязків“, себ-то почав грабувати. Тільки темна ніч урятувала грабіжників від смерти. Ворог залишив в Овручі два самоходи й біля 40 возів військового майна; на двірці залишилася канцелярія штабу ґрупи, а на селянських підводах — забиті й поранені.
Полонені червоноармійці при допиті говорили: „Уж больно харашо стрєлялі ваші бронєвікі, даже матроси і тє удіралі“. Виявилося, що Овруч боронили: Таращанська бригада — два полки, один номерний полк, батальйон матросів і батальйон жидівської ґвардії, при 12 гарматах і 2 бронепотягах. Беззмінно перебувавший при штабі ґрупи комісар Радзієвський при допомозі технічної сотні відновив телеґраф і телефон.
28 січня вдосвіта було вислано вперед кінну й пішу розвідку та бронепотяги. Борог зупинився за 10–12 верстов від Овруча. Наші бронепотяги зупинилися за 5–6 верстов, бо не мали змоги посуватися далі тому, що ворог зняв рельси на протязі до 2-х верстов і вивіз їх із собою. Була обсаджена позиція на лінії с. с. Гладковичі, Кирдани, Жалень.
З початком бою отамани Оскілко й Греченко та штаб виїхали до Рівного.
28 січня штаб ґрупи отримав від Директорії телеґраму, якою була висловлена подяка командирові й військові ґрупи.
Висновки. Операція на Овруч удалася без огляду на несприятливі умови, з яких головнішими були:
1) Недисциплінованість війська та командного складу („отаманія“). Такі випадки, як свавільне зникнення Звягельської батареї з поля бою та невиконання Чорним „Курінем Смерти“ завдання за-
- ↑ Вояки мали на руках білі відзнаки.
