хопити ворожи гармати — яскраво малюють невідповідність комскладу, а грабунок „Куріня Смерти“ вказує ще й на деморалізацію.
2) Прихильність населення до большевиків, що треба пояснити з одного боку бешкетами „отаманів“, які зручно використовувала большевицька пропаґанда, а з другого — тогочасними настроями селянства, яке ще не пізналося на большевиках та ласилося на їхні голосні гасла: грабуй награбоване — відповідальности не буде жадної.
3) Провокаційна праця большевиків у війську та в запіллю ґрупи.
4) В наслідок поразки большевиків у Коростені та під Ігнатполем, треба сконстатувати певну депресію в настроях їхнього командного складу, що виявилося в переході від безоглядного наступу до оборони в Овручі.
Втрати ґрупи були незначні і до всього випадкові. Ворог відійшов на 10–12 верстов від Овруча, знявши шини на залізниці на протязі 1–2 верстов. Ситуація вимагала швидких наступових чинів, у наслідок яких можна було-би захопити Мозир і тим розвязати собі руки в цьому напрямкові. Однак, на перешкоді цьому планові були наступні міркування:
1) Полковник П. одержав наказ від командира Північної ґрупи отамана Оскілка захопити Овруч і тримати його. Отаман Оскілко, що виявив спротив запропонованому полк. П. планові операції на Овруч, із розпочаттям операції виїхав до Рівного, стративши чомусь інтерес до цієї операції.
2) Брак інформацій що-до ситуації на инших напрямках, яких штаб Північних ґруп не подавав.
3) Непевність що-до боєздатности власного війська ґрупи.
4) Незабезпеченість запілля, в якому гуляли ріжні „отамани“ та наводили жах на населення.
З дальшим посуванням конечним було обсадити невеличкими залогами міста запілля та охороняти залізниці. Сил ґрупи полк. П. не вистарчало для цієї мети. Штаб-же Північної ґрупи, приобіцявши забезпечити запілля, фактично нічого не зробив. На підставі поданих у горі міркувань полк. П. перейшов до оборони Овруча[1].
Зрада Наливайківського куріня. 28 січня на протязі дня була кілька разів зіпсута в багатьох місцях колія поміж Овручем і Коростенем. Для охорони залізниці було призначено кулеметний бронепотяг і кінні дозори. Згадане явище зробило дуже кепське вражіння на військо, а провокаційний Чорний курінь сіяв чутки, що ворог відрізав військо від Коростеня.
- ↑ З військами характеру „отаманських формувань“, як доводить воєнна історія, досвід і наука, можна провадити операції наступового характеру, надто коли вони мають перед собою слабого ворога або відчувають над собою „пястук“. Для впертої оборони вони майже не надаються без загрози певними частинами з тилу. Очевидно полковник П., переходячи до оборони, вважав, що при допомозі „Сірих“ упорається з рештками військ ґрупи. — Редакція.
