в потягах, і таким чином військові частини були цілком залежні від цих потягів.
Штаб-кватирі начальників також були в потягах. Словом, війна відбувалася на колесах. Військо було звязано з залізницею, по якій підтримувався звязок поміж окремими ґрупами фронту, відстань між якими доходила до 200 верстов.
Цей час боротьби — був часом „отаманії“.
Нарешті 12-го лютого прибула до Коростеня ґрупа військ Січових Стрільців, у складі 6 полків піхоти та значної кількости гармат і кулеметів, під керуванням полковника Сушка й начальника його штабу генштабу підполковника Сулківського. Як виявилося, ґрупа Січових Стрільців прибула на зміну ґрупи полковника П.
Перед зміною, на третій день після прибуття полковника Сушка, вийшов інцидент поміж ним та начальником ґрупи, полковником П. Полковник Сушко зі своїм штабом займав царський потяг, який охороняв подвійною низкою варт, а біля ваґону його особи стояла почесна варта. Потяг стояв на ст. Коростень-Житомирський. Штаб ґрупи полковника П. перебував на станції Коростень-Подільський.
Всі домагання полковника П. що-до побачення з полковником Сушком не довели ні до чого. Начальник штабу ґрупи, підполковник Сулківський, прийняв позиції від полковника П., сидячи за столом і граючи зі старшинами штабу в „шмоньку“. Тут-же стояло шампанське та овочі. До повної картини бракувало ще хіба жінок.
Частини Січових Стрільців не були поінформовані про бойові обставини й не знали свого завдання, Їхні командири не вміли читати військових мап, а тому й не могли орієнтуватися на місцевості. Гарматчики, як старшини, так і підстаршини, були зле ознайомлені з уживанням легкої пушки російського зразку; те саме явище було й серед кулеметчиків та піхоти[1].
На все це звертав увагу полковник П. і негайно повідомив отамана Оскілка, що ґрупа Січових Стрільців не боєздатна, а її начальники, мабуть, переоцінили цінності, надіючись утримати Коростень отим своїм військом.
15-го лютого частини Сірих і полк ім. Винниченка двома ешалонами відбули: 1-й полк до Житомира, 3-й до Бердичова, а полк ім. Винниченка (здається) до Рівного.
- ↑ Оскільки відомо гарматчики корпусу С. С. були наддніпрянці, російської або гетьманської служби, добре ознайомлені з гарматами російського зразку. — Редакція.
