В цей період число полків дуже часто з ріжних причин міняється так: 30 січня 1667 року Сосницький полк вливається до Чернигівського, Зіньківський — до Полтавського, Іркліївський — знову до Переяславського, після татарської навали 1678 року Канівський полк до Переяславського. 1679 року Корсунський та Черкаський полк зовсім переходять на лівий беріг. 1680 року маємо знову полки: Сосницький, Овруцький, Зіньківський, Іркліївський.
Страшна велика Руїна дійшла, як відомо, до того, що зникли не тільки правобережні полки, але зникли великі старі міста, руїни поросли травою, і там гніздилися гади та дикі звірі. Де-який час під полковником Палієм трималися ще Білоцерківський та Винницький полк, але згодом і вони зникають. Правобережна Україна обернулася в дикий степ.
У період від 1700 до 1784 року існує лише десять лівобережних полків; цим полкам судилося пережити сумну долю Гетьмана Мазепи та недовгий ефімерний блиск Гетьманства Кирила Розумовського. Реєстр цих полків, що вбрали в себе полки правобережні, виглядав так:
- I. Київський
- II. Переяславський
- III. Чернигівський
- IV. Полтавський
- V. Стародубський
- VI. Ніженський
- VII. Прилуцький
- VIII. Гадяцький
- IX. Лубенський
- X. Миргородський
Ці десять полків і проходять по всіх актах реєстру російської армії (восшествія на престол), яко „Иррегулярные Малороссійскіе полки“ аж до року 1775, коли наказом від 24 жовтня 1775 року та 2 квітня 1783 року вони були переформовані в реґулярні полки:
Наказом від 9 лютого 1784 року ці десять українських полків знову були переформовані та частинно переіменовані в „Тяжелую Кавалерію Карабинеров“ і знову в так звану „Малороссійскую Конницу“.
- 1. Київський кавалерійський карабінерний полк
- 2. Переяславський
- 3. Чернигівський
- 4. Стародубський
- 5. Ніженський
- 6. Лубенський
- 7. Сіверський
- 8. Софійський
- 9. Глухівський
- 10. Тверський (!)
