З цього року починаються ще більші страждання українських полків. Що-до формувань та переформувань, то період Катерини II та Павла I мало чим ріжнився від наших часів в 1917–1919 році, аби простежити дальшу долю наших окремих полків, потрібні спеціяльні студії, які вимагають відповідного часу, тут-же ми хочемо навести лише кілька прикладів:
Наказом 9 липня 1789 року Переяславський та Лубенський полк переформовані в Переяславський Єґерський полк, Тверський та Софійський — в Тверський Єґерський полк. Із шістьох ескадронів карабінерних полків та полку Київського зформований Київський Єґерський полк і т. д.
З усіх старих українських полків тільки Стародубському та молодому Глухівському полкові судила доля дійти в чистому вигляді до наших часів, до року 1917. Ці два кінні полки символічно й донесли до нас од віків славну історію українських
Історію цих двох полків (вже російської служби) можна простежити у відповідних полкових виданнях, яко:
6-ий Глухівський Ґусарський полк та 12-ий Стародубський до 1907 року Драґонські полки..
Історія Українського Стародубського полку виглядає так:
Зформований у 1640 році, брав участь в українських визвольних війнах з 1648 по 1711 рік; до 1784 року числиться українським полком; з 1784 року яко кінний полк російської армії і аж до року 1917; з року 1917 кінний полк Української Армії.
У час розквіту української збройної сили за часів Козаччини Великий Гетьман Богдан для охорони столиці Української Чигирина та власного конвою зформував кілька „охочих сотень“, які потім ізвів у так звані „Сердюцькі“ полки. Дуже можливо, що ця назва й походить від прізвища славного полковника Серденя, але, на жаль, все це ще не всталено. Ці „охочекомонні“ сотні складалися з добірних козаків, чужоземців (німців) та донців; переважно це були кінні частини. Одна з знаменитих „охочих сотень“ того часу мала назву: „Славетна Донська Сотня“. В реєстрі від 8 травня 1650 року крім 15 реєстрових полків, значилися також: Охочекомонні та Сердюцькі полки. Ріжниця між ними полягала в тому, що перші були піші, Сердюки — кінні полки. Згідно з реєстром сила цих полків не мала перевищувати 10,000.
Як приклад першої бойової служби наведемо: в поході 1651 р. Гетьман Богдан послав полковника Джеджалія з одним Сердюцьким полком відбити м. Камянець. По Гадяцькій умові Гетьман Виговський мав 30,000 реєстрового війська, а також 10,000 Сердюків. У часі
