У час війши 1709 року Слобідські полки виставляють вже силу в 23,497 чоловіка.
10-го квітня 1795 року згідно з наказом Мюніха, що відчував недостачу в москвинів легкої кавалерії, при кожному Слобідському полку була зформована регулярна кінна сотня в 100 чоловіка, причому полки перейшли до так званого устрою ,поселенських полків“, що по першому наказу мали виставляти:
1-й Ізюмський кінний полк | 800 чоловіка |
2-й Сумський | 800 |
3-й Ахтирський | 800 |
4-й Острозький | 800 |
5-й Харківський | 1,000 |
Разом | 4,200 чоловіка. |
Згідно з наказом 1762 року Слобідські полки ввійшли до складу „Української Дивізії“ (поділ територіяльний, не тактичний); пізніше наказом від 3 березня 1765 року переіменовані з козацьких — у Гусарські полки, залишаючись на засаді поселення. Кожен полк мав по 6 ескадронів, 1,034 чоловіка й 913 коней.
Наказом від 1784 року назва „Гусари“ була викреслена з реєстрів російської армії, й Слобідські Гусарські полки були переіменовані в „Полки Легкой Конницы“ та зведені в так звану „Українскую Конницу“.
Наказом із 1882 року Слобідські легкі кінні полки переформовано в „Дра\онські полки“, а в 1907 році знов у „Гусарські полки“ (Харківський ще з 1882 року — на Уланський полк).
Історію Слобідських полків російської служби можна простежити в полкових виданнях, зміст яких коротенько виглядає так:
Наприклад:
- 36-й Ахтирський Гусарський полк — зформований як козацький у 1651 р., переформований у Гусарський у 1765 р., в Драґонський — в 1882 р., в Гусарський — в 1907 р.
- Бойові відзначення: Юрївський штандар за війну 1751–1781 рр. та за кампанію 1814 р.; срібні труби за 1812 р.; Юрївські труби за 1828–1829 рр.; знаки на шаблях „За отличіе 14 августа 1813 р.“ та „петлицы за военное отличіе“ у війну 1877–1878 рр.
Як бачимо, Слобідські полки дійшли до наших часів, схоронивши цілковито свою історичну переємність. Багато поколінь українського народу звязали частину свого життя і навіть віддали його, за час московської служби в цих славних Слобідських полках.
Як згадувалося в попередньому розділі Гетьман Яцько Острянин із 800 козаками в 1638 р. оселився в околицях укріплень Чугуїва. В ті часи Чугуїв був далеко висунутим у степи московським