нових землях, як наказом 1723 р. наказано було зібрати в них рекрутів та зформувати два Реґулярні та два Ірреґулярні піші полки, які й були зведені в так званий „Український Ляндміліційний Корлус“. У реєстрі з 1726 р. в Українському Ляндміліційному Корпусі значилося шість піших полків, по 10 сотень у кожному, разом 9,150 чоловіка.
- 1-й Український Ляндміліційний піший полк — полковник Карамзин
- 2-й — Львів
- 3-й — Кигич
- 4-й — Іваненко
- 5-й — Думин
- 6-й — Бунин.
Наказом 17 серпня 1730 р. з „добірних козаків Українського Ляндміліційного Корпусу“ зформований був „Ізмайлівський Ґвардійській полк“. У цьому році в реєстрі значилося вже 10 полків в Українському Ляндміліційному Корпусі, з них 4 реґулярні і 6 ірреґулярних піших полків. Наказом цариці Ганни Іванівни в тому-ж році корпус був збільшений та переформований у 16 реґулярних полків „Легкої Кавалерії“ та 4 ірреґулярні піші полки.
Реєстр їх такий:
- 1-й Єлецький Реґулярний кінний полк
- 2-й Сівський
- 3-й Орловський
- 4-й Брянський
- 5-й Козловський
- 6-й Воронізький
- 7-й Тамбовський
- 8-й Лівенський
- 9-й Рильський
- 10-й Путівльський
- 11-й Курський
- 12-й Старо-Оскольський
- 13-й Білгородський
- 14-й Валуйський
- 15-й Ефремовський
- 16-й Ново-Оскольський
та чотири піші ірреґулярні полки:
- 1-й Борисоглібський піший Ірреґулярний полк
- 2-й Слобідський
- 3-й Рязький
- 4-й Білевський
Наразі запамятаємо підкреслені полки.
Від 1733 до 1742 року Мюніх будував „Українську Лінію“ у великому маштабі. Лінія між Дніпром та Доном мала 800 верстов;
