через кожні 10 верстов будувалися форти, які лучив великий вал. Від Павлограду до Словянську ще й в останні роки можна було бачити руїни „Української Лінії“. „Тисячі українських[1] селян та козаків робили над усією лінією та роками несли страшний тягар“ (v. Stein). Як тільки закінчувалося з будуванням частини укріплень, зараз-же там оселялися Українські Ляндміліційні полки зі своїми родинами. На місцях тих фортів зараз стоять багаті міста та слободи. Але будування лінії відбувалося надто поволі; це була дійсно єгиптська робота. Мюніх устиг поселити лише 9 полків. Утримання корпусу вимагало річно 290,882 карбованців, які збиралися з селян Полтавської та Слобідської губернії; селяне платили по 1 карбованцю 10 копійок із душі, „чим навалили на українських[1] селян ще більший тягар“ (v. Stein), Наказом 1736 р. чотири ірреґулярні піші полки переформовано було також у реґулярні кінні полки по 1,135 чоловіка в полку. Разом корпус мав: 22,731 чоловіка. У реєстрі з 1740 р. значиться 20 кінних полків Українського Ляндміліційного Корпусу з поданими вище назвами. Наказом від 1761 р. лишалося на місцях 9 поселених полків, а решту 11 полків наказано відпустити додому зі зброєю та офіцерами; ці полки мали зявитися на першу вимогу. Раз у рік ці 11 полків збиралися на тиждень на вправи.
- „Die Truppen, welche diese 11 Regimenter formierten, in ihrer Organisation eine auffallende Aehnlichkeit mit den alten Ukrainischen Truppen aus der Zeit vor Peter dem Grossen von denen sie sich hauptsächlich nur dadurch unterschieden, dass sie die 9 angesiedelten Regimenter in Mannschaft und Pferden. Complet zu erhalten hatten, was wieder an diese neuere Kosakenformation erinnert”[2]. (v. Stein, сторінка 117).
Дійсно козаки Українського Ляндміліційного Корпусу нічим не ріжнилися від старих Городових полків, бо це були фактично ті-ж самі Городові полки. Вигнані з Правобережжя, вони на нових землях утворили ту-ж саму національну орґанізацію, яка нагадувала їм прекрасне минуле. Але цим полкам третьої України судилося поділити ту-ж саму долю, що спіткала Городові, Сердюцькі й Слобідські полки.
Наказом 1762 р. Українські Ляндміліційні полки дістали уніформу з основною білою барвою мундурів. Другим наказом, того-ж року, від 15 грудня ці 20 кінних полків були переформовані та зведені: в 10 полевих піших полків (по 2 батальйони) та один кінний полк — і разом із Слобідськими та Чугуївськими полками утворили „Українську Дивізію“ (територіяльну частину).
- ↑ 1,0 1,1 В тексті значиться — малоруских.
- ↑ Війська, що творили ці 11 полків, у своїй орґанізації мали подивляючу подібність до українських військ з перед Петра Великаго, від котрих вони ріжнилися тепер головне тим, що мали в сталому комплекті утримувати людьми та кіньми 9 поселенських полків; це знову нагадувало їм про нову козацьку формацію.
