Ця сторінка вичитана
III-а бриґада лінійних кораблів:
- 6. Л. к. „Ростислав“ 1896 р., 10,300 тон, 15 вузлів, 4 — 10 дм., 8 — 150 mm., 12 — 47 mm., 2 мінних апарати. Випал на один борт 1,042 кіло.
- 7. Л. к. „Три Святителя“ 1893–1912 рр., 13,500 тон, 16 вузлів, 4 — 12 дм., 14 — 150 mm., 4 — 75 mm., 2 — 47 mm.
- 8. Л. к. „Синоп“ 1887–1914 рр., 10,300 тон, 14 вузлів, 4 — 203 mm., 8 — 150 mm., 4 — 47 mm.
Бриґада крейсерів:
| 1. Кр. „Кагул“ | 1903 | по 7,200 тон, 22,7 вузла, 12 — 130 mm., 12 — 75 mm., 2 мінних апарати. | |
| 2. Кр. „Память Меркурія“ | 1902 |
- 3. Кр. „Прут“ 1903 р., 3,200 тон, 22 вузла, 8 — 130 mm., 2 — 75 mm., 4 — 47 mm., 2 мінних апарати.
- 4. Кр. „Алмаз“ 1903 р., 3,300 тон, 19 вуз., 6 — 75 mm., 4 — 47 mm.
Гідрокрейсери:
- 1) „Император Александр I“, 2) „Император Николай I“, 3) „Императуль Траян“, 4) „Императуль Кароль“, 5) „Дакія“, 6) „Принчипесса Марія“ — перші два з великих пароплавів Р. О. П. Т., а другі 4 — румунські пароплави.
Мінна дивізія:
- В складі: 13-ти великих ескадренних міноносців 1914–1917 рр., 1,360–1,100 тон і 34–35 вузлів, 3-х ескадренних міноносців 1906 р. по 650 тон і 25 вузлів і 11-ти ескадренних міноносців 1901, 1903 і 1906 рр., 400–300 тон, 26–22 вузли — разом 27 ескадренних міноносців.
- Підводних човнів було 17, канонірських човнів 5, мінних загородителів 6, кілька дивізіонів сторожевих катерів, тралерів і транспортів.
- Нарешті, кораблі окремого призначення, до яких належали маленькі міноносці та инші кораблі й лінійний корабель „Георгій Побѣдоносец“ 1892 р., 11,000 тон, 24 вузлів, 6 — 150 mm., 8 — 47 mm. Останній увесь час Світової війни аж до 1920 р. (коли він перейшов із Вранґелем до Бізерти) стояв на чотирьох якорях — недалеко від Ґрафської пристані, ближче до виходу з Північної бухти і, уявляючи з себе ланку охорони рейду, зявлявся місцем перебування командуючого Чорноморською флотою із цілим його штабом.
Так отож, на одних кораблях цієї великої ескадри повівали червоні прапори, на других жовто-блакитні, на третіх, часом, чорні (анархістів), при чому майже що-дня ці прапори змінювалися, бо розбаламучені до глупоти маси моряків на чергових мітингах міняли своє національне почуття з червоного на жовто-блакитне, потім
