До цього всього треба ще додати, що флота піднесла звичайний національний український прапор із двох полотнищ — блакитного й жовтого, бо, через недбалість Центральної Ради в морських справах, прапор Української воєнної флоти, що його вироблено було вже давно в Секретаріяти[1] Морських Справ у Київі, так і не дійшов до флоти.
Пізніше, за часи Гетьмана, був вироблений у Морському Міністерстві й затверджений Гетьманом та надісланий до флоти такий прапор воєнної флоти (див. малюнок).
Цей прапор є й до нашого часу прапором Української флоти. Перший і ориґінальний прапор цього зразку зберігся в автора цих рядків і донині. По ньому й був затверджений прапор, і він висів у кабінеті Товариша Морського Міністра, а потім — Морського Міністра в Київі і був автором, яко адютантом Морського Міністра, вивезений і збережений.
Далі ще характерно, що Морське Міністерство, як і флота, зберегли в себе знак тризуба з хрестом, — яко традицію, що походить від того хреста, який був на запорозьких прапорах, під якими вони плавали на чайках по Чорному морю в дні далекої славної минувщини.
- ↑ Пізніше — Міністерство.
Насамперед, більшість чорноморців не була свідомим українським елементом. По-друге-ж, самі фіґури двох головних діячів цього акту, російських патріотів, капітана Тіхмєнєва та контр-адмірала Сабліна (пізніше деникінсько-вранґелівських контр- і віце-адміралів), роблять дуже сумнівною таку трантовку цього акту. І для цих панів, і для переважаючої більшости моряків — він був лише тактичним кроком. Одні, „блюдя верность союзнікам“, рятували „русскоє достояніє“ від німців, а другі — власну шкуру, боячись заплати за насильства над старшинами й „буржуями“. Коли-ж незабаром зясувалося, що „український прапор“ у цих надіях може завести, флоту переводять що Новоросійська, де вона й гине за допомогою аґентів Антанти. Очевидно, що українським патріотам вести її тюди, де тоді було большевицько-російське кубло, не було чого. Російського-ж патріота Сабліна приваблювала можливість ближче опинитися з флотою до терену, де була тоді єдина протибольшевицька й антантофільська російська сила — Добрармія Деникіна, а розбещеній, несвідомій національно масі моряків, натурально, хотілося після евакуації червоного Криму опинитися разом із „сухопутними“ товаришами десь по-за Кримом. І новоросійська траґедія Чорноморської флоти тільки підкреслює дійсне значіння піднесення контр-адміралом Сабліним українського прапору на Чорноморській флоті. — Редакція.
