Це було 29 квітня 1918 року. Стояв чудовий день. Севастопольський рейд вилискував, як люстро. Капітан I-ої ранги Тіхменєв поїхав із делеґацією до контр-адмірала Сабліна на беріг, до його помешкання. Останній, після коротких вагань, погодився й через де-який час підняв прапор командуючого Чорноморською флотою на лінійному кораблі „Георгій Побѣдоносец“.
А далі, о годині 16-й, на „Георгію“ піднесено гасло:
Опали червоні шмати. На більшості кораблів по статуту почулася команда: „Стати до борту“. Команда „по старому“ стала по борту — лицем до середини корабля.
„На прапор і гюйс — струнко!
Український прапор піднести!
І під сурму і свистіння підстаршин-моряків злетів угору український прапор.
„Розійтись!“ Разом із командою програв сурмач. І майже на цілій великій флоті Чорного моря залопотіли в повітрю великі жовто-блакитні полотнища.
Одночасно контр-адмірал Саблін надіслав телеґрами до Українського Уряду в Київі й до німецького командування з проханням припинити наступ німецьких військ на Севастопіль, бо Чорноморська флота підняла українські прапори. Разом із тим він надіслав уповноважених контр-адмірала Клочковського, капітана I-ої ранги Черниловського-Сокола й дипломатичного урядовця Тухолку до німецького командування в Симферополі.
Але, як відомо, всі ці заходи нідочого не привели. Німці, спираючись на відмовлення Української Центральної Ради від Криму, змусили українські частини вийти з Криму, а самі пішли далі до Севастополя. Тоді контр-адмірал Саблін із дреднавтами й більшістю міноносців покинув 30 квітня Севастопіль і перейшов до Новоросійська[1]. Командування над рештою флоти під українським прапором у Севастополі обняв контр-адмірал Остроградський.
І, коли німці ввійшли до Севастополя, зараз-же поставили свої варти на всіх кораблях і спершу підняли свій прапор. Із часом ця справа, після довгих зусиль із боку Українського Морського Міністерства, вияснилася і флоту знову було передано цілком під український прапор, але тоді вже було пізно.
Для історії-ж Української воєнної флоти одним із найвидатніших днів буде завжи цей день 29 квітня 1918 року, коли о годині 16-й ціла Чорноморська флота сама заманіфестувала свою приналежність до української Батьківщини[2].
- ↑ Моя стаття в журналі „Табор“ ч. 12: „Нарис подій в Українській Чорноморській флоті в рр. 1918–1920“.
- ↑ Піднесення 29 квітня 1918 року Чорноморською флотою українського прапору навряд чи можна вважати актом національної свідомости, яким моряки віддавали цю флоту до розпорядимости Української влади.
