Під час перебування в Холодному Яру Командування Армією мало кілька конференцій з популярним в тій окрузі отаманом Чучупакою і дало йому вповні конкретні інструкції що-до можливої ролі Холодного Яру в загально повстанчому рухові.
В Балті Командування навязало звязки з отаманом Заболотним і дало йому директиви по службі звязку поміж Армією і повстанцями Правобережжя.
Повстанці Волини горнулися коло Галицьких частин і через них тримали звязок з Українським Урядом.
Крім того були й окремі завдання, прикладом завдання доручене полковникові Трутенкові.
Що-до загального керування, то Командування вирішило тримати його за собою, бо непохитно стояло на тому, що поодинокі вибухи, не скоординовані з загальними обставинами й намірами Уряду, довели-б до безцільних кровопролить.
Під час походу Начальник Штабу Армії, полковник Долуд, взяв цю справу на себе, в формальній її частині, й проводив її по моїх вказівках; коли-ж Армія У. Н. Р. стала знов під проводом Головного Українського Командування, всі матеріяли було передано до цієї інституції.
Я не подаю тут численних розпоряджень до инших отаманів, зазначу тільки, що їх було досить, і що крім всяких розпоряджень отамани отримували „районні“ уповноваження і право використовування громадського майна (цукру, спірту) в зазначеній приписом кількості.
Нижче наводиться відозва до селян, що була з мойого наказу розіслана всім частинам Армії для поширення:
I. Ми воюємо за те, за що й спершу воювали — за право Українського Народу порядкувати на своїй землі, за Народню Владу.
II. Йде весна. Гуртуйтеся! Будемо випроваджувати непроханих гостей. Рушниці мусять бути прочищені й змазані.
III. Не піднімайте самі дрібних повстань. Орґанізуйтеся і чекайте наказу. Наказ буде дано скоро Головним Отаманом Петлюрою.
IV. Під час повстань ні один ворог не повинен утікти з України. Вся зброя, однята у ворогів, мусить бути в руках Українського Народу.
V. Не вірьте, що Українського війська немає, що ніби то Головний Отаман Петлюра пристав до ворогів Українського Народу. Брехня і провокація!
Зброї не буде положено, поки хоч один ворог буде на шиї Українського селянина.
VI. Міняйте хліб тільки за сукно, мануфактуру, сіль, цукор. Не беріть совітських грошей, за які нічого не купите тому, що вони скасовані Урядом Української Народньої Республіки.
VII. Земля тому, хто на ній працює. Геть дармоїдів! За хліб, який здобуваєте працею, вимагайте від наших ворогів товари, а не паперові гроші.
VIII. Ні з добровольцями, ні з комуністами, ні а поляками не помиримося до того часу, поки вони не визнають нашого права на вільне життя.
IX. Всі держави світу визнали Самостійну Україну, тільки москвини — добровольці та комуністи — проти нас.