Артилерія була озброєна гарматами — легкими польовими, кінно-гірськими, легкими й тяжкими гавбіцями — всі відповідних російських зразків.
Умундурування всіх родів зброї було російське за винятком мундуру, який був анґлійського зразку, але цього гостро не дотримувалося і через брак можна було носити і звичайну російську „гімнастьорку“,
Споряд, його укладка й пристосування було російське.
Муштра стройова переводилася згідно з Муштровим статутом[1] Січових Стрільців, спеціяльно складеним, почасти на підставі австрійської, почасти російської муштри. Вся служба переводилась відповідно до російських статутів польової, залогової та внутрішньої служби.
Ґрупа Січових Стрільців в Українській армії являлася найкраще зорґанізованою частиною тогочасної Української армії. Трійкова система взята за основу й додержана до кінця. Частинам додано потрібну кількість кулеметів. З огляду на велику ролю артилерії в сучасній війні створено сильну артилерію. Сильні технічні війська й усесторонньо розвинені запасові частини, яких инші ґрупи зовсім не мали, давали змогу не відтягати людей із фронту для переведення мобілізації, збору місцевих засобів та обслуги тилу. Була, отже, можливість мати на фронті людей уже вишколених і підготовлених до бою, а також до певної міри здисциплінованих, що в той час відогравало величезну ролю. Неґативною стороною було, перше, те, що 5 полків, а пізніше 6 не були зведені в будь-які вищі посередні одиниці — бриґади чи дивізії. Подібний стан надзвичайно ускладняв провід у час бою, затрудняв координацію роботи частин, вимагав величезної витрати енерґії й засобів для підтримки звязку, а все це шкідливо відбивалося на операціях, надто тоді, коли обстановка вимагала швидкого рішення й негайного переведення його в життя.
- ↑ Українське: „стрій“ (старовинне: „шик“) рівняється московському: „строй“, і українське: „муштра“ — московському: „упражненіє“. — Редакція.
