Другим браком орґанізації була мала численність корпусної кінноти. Характер війни і воєнного театру вимагав мати на ґрупу що-найменше 1,000–1,500 шабель, а було їх тільки 950. Це звязувало руки командуванню. Розвідки не можна було перевести своєчасно і в усіх напрямках, не вистарчало сил для переведення відповідних маневрів, а при ударах не вдавалося використати побіди. Правда, після наказу Зверхнього Командування про переформування ґруп у дві дивізії, передбачалось зформувати в кожній ґрупі бриґади кінноти, але тоді вже не було коней у тих районах, де оперувала Армія У. Н. Р.
Третій брак — це повна відсутність кінноти при штабі ґрупи, хоч-би для звязку, і при штабах дивізій — для розвідки й звязку.
В першій половині березня московські большевики крок за кроком здобували простори на Правобережній Україні, відсовуючи Армію У. Н. Р. асе далі на захід. До 15 березня ворог заняв район Миколаїв–Одеса і повіз наступ на Роздільну. Зі сходу ворожі частини заняли Знаменку. З напрямку Київа після боїв ним здобуто Бердичів–Житомир. З півночи його частини йшли з районів Мозиря — на Коростень і з Лунинця — на Сарни.
В той-же час частини Армії У. Н. Р. займали: Полуднева ґрупа — район між Одесою й Роздільною; корпус Запорожців, з доданими частинами, — район ст. Христинівки; ріжні збірні частини боронили ст. Жмеринку від напрямку м. Винниці; окрема Запорожська бриґада (Семесенка) була на напрямку Бердичів–Шепетівка, в районі Романів–Чуднів; Північна ґрупа Армії У. Н. Р. прикривала напрямки Житомир–Рівне, займаючи район Звяґеля (Новград-Волинського), район на північ від Сарнів, і після того, як ворог здобув Коростень, мала висунутий загін від Сарнів на Коростень (на захід від Коростеня).
У тому часі корпус С. С., розміщений у місті Проскурові й околицях приводив себе до порядку, відпочивав і являвся резервом Армії.
Стан Армії У. Н. Р. був, отже, надзвичайно тяжким. Ворог стратеґічно обхоплював її з обох фланґів, загрожуючи її комунікаціям і базам. В напрямі центру, вже від Козятина, виявляються стремління ворога прорвати фронт Армії У. Н. Р. в напрямі Жмеринки. Війська У. Н. Р. вже від половини грудня 1918 року були безперестанно в боях і сильно стомилися. Надзвичайна розкинутість частин на широкому фронті й відсутність спеціяльних військових засобів звязку робила підтримання зносин із частинами й керування ними надто тяжкими. Бували випадки, що вищі штаби по кілька день не мали звязку з окремими ґрупами або загонами, і це тоді, коли обстанова вимагала негайної передачі наказів і такого-ж скорого їх виконання.
